Тире між підметом і присудком. Звертання. Вставні слова.

Усе геніальне просте

Собор як свіча

Мова не полова

Мова одяг думок

Книги морська глибина

Сини як зима і літо

Кохання не іграшка

Усі дерева вкриті інеєм

Усі ми не в тім’я биті

У ці дні ранки тепліші

Літні канікули улюблена пора

Черешні в нашому саду розкішні

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

Тебе я земле всю сходив до краю

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у туз

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Без сумніву і ми не в тім’я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце

На щастя  потяг було затримано через технічні проблеми

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали

Відчиняли люди широко ворота поливали  на щастя  дорогу

Поки працювали в полі дощу  на щастя  не було.

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

Україна … знову перемогти.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.