Тире в безсполучниковому складному реченні.

Хочеш гарно скласти ЗНО займайся по 15-30 хвилин щодня.

Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить.

Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.

На все впливає мови чистота - зір глибшає, і кращають уста, стає точнішим слух…

Немає щастя вічного - немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Потім впали сніги - вдарила люта зима.

Не кожному щастя в руки йде - від багатьох воно втікає.

Прийшов ранок проснулись дороги.

Людям не те що позакладало вуха людям позакладало душі.

Порозтають тії білії сніги покриються травицею всі луги розів ‘ється калинонька і садок…

Багато грому мало дощу.

Дві години копають, крешуть каміння потім роблять короткий перепочинок.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Вони не згинули вони живуть і нині.

Кажуть вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу.

Згадую дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки.

Не навчив батько не навчить і дядько.

Гроза буде хмара аж на землю лягає.

Вітер війнув листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло.

вітаючи сонну землю.

минули й турботи.

приніс весну на землю.

вигнав зиму до лісу.

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Я знаю мова мамина свята.

повітки, городи і садки за городами.

і вирішив оселитися саме тут.

і пішов кращої долі шукати.

нема в мене хати.

Бачу здалеку - хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Пан гуляв у себе в замку - у ярмі стогнали люди. 

Минають дні - минає літо: настала осінь

Мир у світі таки буде - його хочуть усі люди. 

Цілісінький день у роботі одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає.

Небо порізали вогнями стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Рада б зірка зійти чорна хмара заступає .

Ще сонячні промені сплять - досвітні огні вже горять.

Наснився мені чудернацький базар - під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо - дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито.

Малі озера блискають незлісно - колише хмара втомлені громи.

щоб збагнути всю його красу.

на рідній батьківській землі.

треба життя зрозуміть.

щоб осмислити всю його суть.