ТКР з теми " Безсполучникове складне речення"

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стал біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуваю безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята .

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Стало чути навіть політ бджоли.

Навіть дерева стоять безшелесно.

Пролунав дзвоник на урок.

Усе навколо принишкло.

Навколо запанувала дзвінка тиша.

Відбились зорі у воді до хмар летять тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п*ятак.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Хмара грізно суне на за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Здається чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость.

Править хтось малим човенцем в'ється стежечка злотиста.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихе , поле німіє.

Плачуть дощі в снігах , просять вітри спочинку і розбивають в прах зоряну павутину.

Ранок був безвітряний , тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий.

Планета сива над віками крутиться , минають дні, і пахне сіножать.