Уточнювальні члени речення

виділяються в усному мовленні інтонацією й паузами

на письмі виділяються відповідними розділовими знаками

не є членами речення

виступають у реченні лише обставинами

 відповідає на питання який? яка? яке? які?

в усній мові виділяються паузами та зміною інтонації, а на письмі — парними комами, рідше — парними тире.

стосуються одного й того самого члена речення, виконують однакову синтаксичну функцію

 конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення

обставини

додатки

означення

головні члени речення

чого? кого ? кому? чому? ким? чим? на кому? на чому?

який ? яка ? а які саме? а яке саме? а чий саме?

а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме?

як? де? коли? куди? звідки?

крім, окрім, опріч, замість, за винятком

тобто, цебто, або (=тобто), чи (=тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі

особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть

зокрема, особливо, на відміну від

лісів

пил

отут

у Закарпатті

Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип.

Живуть там довкола маминої й батькової хати вітри і птахи і сонце і земля твоя і твій рід і твої перші кроки.

В Україні на початку червня достигають вишні.

Приїжджі археологи знайшли на острові рештки козацьких доменних печей. 

3

4

5

6

1

2

3

4

Там

на зеленій лавці

обкладеній дердиною

сперши голову на руки

Внизу десь під самими вікнами почувся гомін чужих голосів (О.Гончар).

На околиці села біля самого байраку живе Йосип Вихор

(Гр.Тютюнник).

Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип (О.Гончар).

Сонця на землі видно не було, але вгорі у небі жайворонки були вже золотими (М. Вінграновський).

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно (П. Тичина).

Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже

(Д. Павличко).

Під Києвом, на березі Дніпра, хлопча стояло в мареві світанку...(Б. Лепкий).

Я наче не тебе люблю, а той далекий світ, що там, поза тобою! ( Є. Плужник).