Узагальнення та систематизація знань за ІІ семестр. Українська мова 9 клас

 І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

Вода стояла на луках, скільки бачило око

2

3

4

5

Лід тріщав лускався крижини лізли одна на одну

Раптом моє серце тенькнуло опустилось трохи вниз і радісно завмерло невдалік від отруйного стебла воронячого ока стоять два близнюки-червоноголовці.

Море чисте спокійне небо голубе сонячне проміння скопом сиплеться у воду.

Зовні софора трохи схожа на акацію тільки молодою її гілки навмисне покрутять та пов*яжуть вона росте тоді як плакуча.

Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину.

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Аз синім небом уже щось діється воно то зблідне наче від жаху то спахне сяйвом немов від радощів.

Не знаю, чи вдасться все виконати вчасно.

Думаю: все вирішиться.

Моя Україно, прославлена на сторінках книжок, може, тобі вже час розквітнути й для себе?

На подвір'ї голосно сміються діти і пурхають пташки.

Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.

Сонце блищить, гаї зеленіють.

Щирий людський сміх, кажуть, віку додає.

Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.

Розкішно вбраний, сад густий стоїть, і ллється спів пташок дзвінкий.

Дівчина внесла оберемок майористих квітів - похмура до цього кімната враз ожила.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій.

Я люблю дивитися, як сонце сходить, як на небі з'являється перша зірка.

Небо вночі чисте, і видно, як падають зірки.

Іронія - це блискавка ума, яка освітить всі глибини смислу.

Завалились мости кам'яні - подорожні шукають веселку, яку не знайдуть, певно, ніколи.

Буря втрамбовувала сніг, іти було вже набагато легше.

Захотілося стукнути по ньому, щоб посипалися друзки (Л.Тараненко)

Вдень я погоджувалася з татком, що Вадим вродливий…(Л.Тараненко)  

Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день (О.Гончар).

Хоч і лягла в постіль, не могла заснути (Л.Тараненко).

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахуче зацвіта.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.