узагальнення за 8 клас

В обличчя вдарив свіжий день пізньої осені з веселим холодком з терпким подихом голих скверів з неласкавим сонцем. 

Потім він танцював зі схожою на гречанку дівчиною з довгими ко­сами у білій сукні на високих підборах.

Подали чудовий торт з вишнями й горішками по біло-рожевому кремі з шоколадом по краях.

Невтомний розум людини втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом

Брянський з туго перетягнутим станом з білявою чуприною стоїть облитий сонцем.

Море було безбарвне, аж чорне. 

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками. 

Грудневі дерева стоять голі.

Трохи вище від ставка — млин. 

Навколо тільки дрімучий тютюн і мак. 

Марудна справа — жити без баталій. 

У долині — луки, трави по пояс. 

В полях — озера талої води.

Кожен день життя — то неповторна мить на вічному шляху до щастя і свободи.

В осінній млі така прозора мить минулих днів, розстріляних шрапнеллю.

3 вогню — у ніч, назустріч тиші, зірвались ми, як пізній дим. 

І сниться їй, бджолі, цариця — Велика Спека Степова. 

Ніколи не шукайте щастя під чужими небесами.

День народження святкуватиму пізніше. 

Правда неправду перетягне

Немає пісні без любові.

Держи кишеню і уста замкненими. 

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

Бережи честь змолоду. 

Ночвами моря не перепливеш. 

Лупайте сю скалу! 

Поспішайте творити добро! 

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль. 

Правду не сховаєш. 

Коней на переправі не міняють. 

3 двох бід вибирають меншу.

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя. 

Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барва­ми.

Над озером холонув вечір зануривши в мілкі береги далеке по­лум'я хмар

Дівчина все ще стоїть заломивши руки. 

Білий кінь повіддя попустивши летить у степи.

Орфею, грай на сопілці!

Неповторна кожна людина.

Неспокій, тривога проривалися з його серця.

І я не я, і ти мені не ти.

Промені як вії сонячних ночей.

Через мости везли важкі гармати вузьким понтонам ріжучи борти.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і благодать.

Дід прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

Причаївшись у малині за смородиною я слухав бабині молитви.

Жінка йде вздовж берега поволі і трохи зігнувшись.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу. 

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Обганяючи Задорожний наддає швидкості.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі.

Високий чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху косовиці.

Український філософ Григорій Сковорода жив у гармонії з природою і Богом.

А він орел шумить клекоче мов людям розказати хоче про поєдинок у яру.

3 кленового туманного тунелю виходить Рильський майже силует.

Ось вони рідні озера та луки в синім добрі солов'їних ночей.

Фільм О. Довженка «Земля» було визнано як шедевр світового кіно.

Україна в усній народній творчості давно оспівана як хлібний край.

Я їхав в Одесу влаштовуватися на кінофабрику як режисер.

«Звенигора» в моїй свідомості відклалася як одна з найцікавіших робіт.

Осип Микитка як командир на вимогу ворога вийшов з натовпу бійців.

Не читай лежачи!

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Погомонівши молодята пішли з садка

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

Трохи вище від ставка — млин

Навколо тільки дрімучий тютюн і мак.

У долині — луки, трави по пояс.

Марудна справа — жити без баталій.

В полях — озера талої води.