Узагальнювальні слова

додаток

підмет

присудок

Ми маємо трьох геніїв Лесю Українку, Тараса Шевченка, Івана Франка.

Горицвіт, барвінок, мигдаль, тюльпан бузький рідкісні рослини, що є у заповіднику "Каскади"

З виноградної лози росте три пагони здоров’я, настрій і розстрій.

Життя має три джерела: турботу, охоту й роботу.

Назло усім: і лживим патріотам, і ворогам – любіть її святу.

Земля України, небо і люди : усе мені рідне.

І хліб, і сіль, і ліс, і камінь, руда й вугілля все своє.

Луки, гори, пишні сади все зелене й принишкле.

Земля безсмертя кожному дала поету, космонавту, гречкосію.

Підручні гетьмана: Максим Перебийніс, повновидий рум’яний красунь Іван Богун, велетень Данило Нечай та худорлявий і високий Хвилон Джеджалій – теж були добре відомі всім.

Тепер Україну ні москалі, ні татари , ніхто не воює.

А то був ще Кішка Самійло, що руйнував за Чорним морем турецькі міста - Синоп, Трапезунд та Скутару.

Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок: можна було викосити косою в траві.

Усяке птаство як-от, деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою в траві.

Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою в траві.

Вітряки, копиці сіна ,тік - усе блищить і сяє на сонці.

Вітер лютував та гнув додолу гілки дубів та кленів.

 Люблю троянди, нарциси, конвалії.

Весна й осінь - мої улюблені пори року.

То тут, то там - скрізь починає танути сніг.

Мені наснилися Сірко, Сагайдачний, Палій- славетні ватажки козацькі.

Бабуся любить квіти чорнобривці, мальви, нагідки.

 І враз усе змінилося: і гори, і кручі, і степ.

І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Тут усе моє і луг і гай.

Усі ми про щось мріємо в дитинстві.

Усе заснуло заснуло й горе.

Тепер поляна пустинна як і все навколо.