Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

Вітряки ,копиці сіна ,тік- усе блищить і сяє на сонці.

Вітер лютував та гнув додолу гілки дубів та кленів.

 Люблю троянди, нарциси, конвалії.

Весна й осінь - мої улюблені пори року.

Чарівні казки про тварин,перекази, байки- усе подобалося змалечку Тарасикові.

Усіх друзів: Оленку, Дениса та Маринку - запросили на пікнік.

У лісі є ведмеді,лиси,вовки- небезпечні хижаки.

Мені подобаються курага, чорнослив та родзинки- корисні солодощі.

То тут, то там - скрізь починає танути сніг.

Мені наснилися Сірко, Сагайдачний, Палій- славетні ватажки козацькі.

Бабуся любить квіти чорнобривці, мальви, нагідки.

 І враз усе змінилося: і гори, і кручі, і степ.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Любив дідусь усіх : і дітей, і дорослих.

Матуся любила працювати скрізь : і в городі, і в хаті , і в коморі.

Він забув про подарунки-книжку, конструктор і смартфон.

Кому.

 Крапку з комою.

 Тире.

Двокрапку.

Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців коників метеликів жуків.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на шипшині на круглій павутині попід стріхою.

Я спішу до землі до зеленого дива до свого джерела до живої води.

Весну щиро люблять люди і птахи дерева і комахи.

І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

Сполучниковий

Змішаний

Безсполучниковий

Сполучник повторюється в реченні не при однорідних членах

Однорідні члени речення з'єднані повторюваними сполучниками, утворюють усталений та неподільний вислів.

Сполучник вжито при однорідних членах один раз

Речення містить неоднорідні означення, при яких за правилом кома не ставиться.

Калино, ти живи! Вві сні і наяву приходжу до тебе прилітаю з-за Вісли з-за Дунаю і рідною матусею зову і падаю в пахучу мураву і до колін солоних припадаю.

Все було прекрасне в цій дівчині і лінії бездоганної чистоти личка і пропорції тіла й гармонія кольорів.

Навколо ледве чутно дзюрчить вода поперед великої турецької галери.

Скрізь плач і стогін і ридання несмілі поклики слабі на долю марні нарікання і чола схилені в журбі.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.