Види присудків

Ніч була ясна.

А тепер почнемо вечеряти разом.

Павлусь і Ганна дружили змалку.

Берег нашої любові –Тернопільщина.

На сході багряно палав місяць.

Місяць був багряний.

На сході почав багряно палати місяць.

Від місяця надворі було видно як вдень.

Опівночі айстри в саду розцвіли...

Сніг уже скрізь почав танути.

Багато дерев укрилося квітами.

Дикі грущі, яблуні–усі вони стали врочисті та пишні.

Весна була рання, дружна.

Ясне сонце почало підніматися десь далеко за лісом.

Андрійко був повновидий, ясноокий.

Голос Меланчин ставав теплішим.

Весь ліс стугонів.

До світлої мети треба йти чистою дорогою.

Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів.

Ще звечора почало десь гуркотіти.

Сто зозуль кувало щовесни.

Батько з сином ішли на роботу.

Минуло кілька днів.

Батьків голос ставав теплішим.

Карпо був широкий у плечах.

Була ти наче лісова царівна.

Усе тіло зробилося легким, пружним, нестримним.

Ніч стала здаватися довгою.

І нехай наше життя буде щасливим.

Ми готувалися переходити лінію фронту.

З неба почав падати град.

Уранці в неділю Улянка взяла кошик і пішла наламати кукурудзи.

Я буду боротися за правду.

Люди часто з мухи слона роблять.

Треба твердо нам в бою стояти.

Сонце світить у віконце.

Простий.

Складений іменний.

Складений дієслівний.

Закінчивши вчитися, людина перестає жити.

Роботящі руки гори вернуть.

Для мене ти як небо.

Це таки щастя–любити людей.

Простий.

Складений іменний.

Складений дієслівний.