Відокремлене означення

І місяць тревень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите змарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Мечем і кров*ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

глядачі

футболісти

футболісти й тренери

тренери

вони

... вражають красою дерева

Вражають красою дерева... .

Дерева ... вражають красою.

Вражають красою ... дерева.

Красою вражають дерева... .

1

2

3

4

5

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою -- легка, витончена, пругка.

Батько сидів з веслом на кормі -- веселий і дужий.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи.

До рідного краю поверталися птахи пропахлі тропіками.

До рідного краю пропахлі тропіками поверталися птахи.

Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю.

Поверталися до рідного краю птахи пропахлі тропіками.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Морозний сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.

Птиці кричать уночі десь у високості невидимі летять вони над хатою.

Був вечір свіжий запашний після довгої задушливої спеки.

Волохатий джміль неповороткий і вайлуватий домовито гуде над чебрецем.

Обмерзла й знесилена вона зупинила біля кам*яниці коня й кинула йому під ноги сіна.

Вечір морозний і зоряний надходив швидко.

Небо ясне й бірюзове рідко бачили мандрівники.

Дедалі попадалися вже сосни старі руді кострубаті.

Сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.

Ближче до старезного лісу чорного густого ставало сумно.

В обличчя вдарив свіжий день пізньої осені з веселим холодком з терпким подихом голих скверів з неласкавим сонцем.

Потім він танцював зі схожою на гречанку дівчиною з довгими косами у білій сукні на високих підборах.

Подали чудовий торт з вишнями й горішками по біло-рожевому кремі з шоколадом по краях.

Невтомний розум людини втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом.

Стоїть Брянський з туго перетягнутим станом з білявою чуприною .

І пахне раннім сонцем і медком земля, легким серпанком оповита.

Ти бачиш схований у надрах світ.

А там, на автостраді, летючі зорі хмар.

Тонко видзвонюючи, кружляли над хлопцями комарі.

Десь там, на іскристій рівнині, не спить у заметах село.