Відокремлені члени речення

розширюють зміст речення

звужують зміст речення

уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення

конкретизують зміст сказаного

підмет, присудок, обставина

додаток, означення, обставина

підмет, присудок, означення

підмет, додаток, обставина

Відокремлене означення

відокремлена уточнююча обставина

відокремлений додаток

відокремлена прикладка

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.  

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Нікого тут нема, крім мене й господині

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.   

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. 

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. 

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.   

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.    

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.    

Стоять налиті сонцем дні.   

В небі чистім і прозорім сонце сяє.        

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

Незважаючи на вітрець, робилося душно.

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.   

У лісі, опріч мене, є ще хтось.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом.       

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись. 

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись. 

Далеко-далеко на південь засиніли смугою гори, вкриті лісом.

За селом, повиті сизою ранковою димкою, мріли розлогі українські степи.

Чорні голі дерева стояли в снігу, настовбурчившись замерзлими гілочками…

Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків.

У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розливалось у пітьмі.

Б’є вся артилерія, навіть зенітка.

Там, на столах, русявий хліб лежить важким тяжінням поля.

Може, ви чували коли-небудь про побратимство!

І я зими долаю норов обличчя, підставляючи вітрам.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом.

А вони не сиділи склавши руки.

Не довго думаючи, я пориваюся до двору.