Відокремлені члени речення 14

Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.

Найбільшу славу мала велика церква Святої Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями.

Найславніші були Золоті ворота з південного заходу, збудовані з каміння та цегли й покриті золотою бляхою.

Може таким і був колись Київ , що досі загрожує Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу. 

Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.

Найбільшу славу мала велика церква Святої Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями.

Найславніші були Золоті ворота з південного заходу, збудовані з каміння та цегли й покриті золотою бляхою.

Може таким і був колись Київ , що досі загрожує Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу. 

Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.

Найбільшу славу мала велика церква Святої Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями.

Найславніші були Золоті ворота з південного заходу, збудовані з каміння та цегли й покриті золотою бляхою.

Може таким і був колись Київ , що досі загрожує Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу. 

Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.

Найбільшу славу мала велика церква Святої Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями.

Найславніші були Золоті ворота з південного заходу, збудовані з каміння та цегли й покриті золотою бляхою.

Може таким і був колись Київ , що досі загрожує Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу. 

Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці. 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. 

Ніщо не навіки, окрім марного. 

Пляж, освітлений літнім сонцем ,здавався казковим.

Осінь, дівчинку маленьку, я гойдаю на колінах.

Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці. 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. 

Ніщо не навіки, окрім марного. 

Пляж, освітлений літнім сонцем ,здавався казковим.

Осінь, дівчинку маленьку, я гойдаю на колінах.

Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці. 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. 

Ніщо не навіки, окрім марного. 

Пляж, освітлений літнім сонцем ,здавався казковим.

Осінь, дівчинку маленьку, я гойдаю на колінах.

Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці. 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. 

Ніщо не навіки, окрім марного. 

Пляж, освітлений літнім сонцем ,здавався казковим.

Осінь, дівчинку маленьку, я гойдаю на колінах.

Я так люблю тебе, мій краю, красу твоїх степів і гір.

Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Він, п’ятирічний хлопчик, міг би гратися годинами.

Ночували гайдамаки в діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові.

Я так люблю тебе, мій краю, красу твоїх степів і гір.

Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Він, п’ятирічний хлопчик, міг би гратися годинами.

Ночували гайдамаки в діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові.

Я так люблю тебе, мій краю, красу твоїх степів і гір.

Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Він, п’ятирічний хлопчик, міг би гратися годинами.

Ночували гайдамаки в діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові.

Я так люблю тебе, мій краю, красу твоїх степів і гір.

Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Він, п’ятирічний хлопчик, міг би гратися годинами.

Ночували гайдамаки в діброві, на припоні пасли коні, сідлані, готові.