Відокремлені члени речення

Плід червоний, що соку повен, рвуть маленькі руки.

Непорушно стоять дерева,загорнуті у сутінь.

Споконвіку на столі, який застелено барвистим рушником.

Галя, часто кліпаючи повіками, одним духом доповіла про виконане.

Глибоке і широке,круглим шатром спускалося небо над землею.

Майже всі моря, крім Аральського та Мертвого, входять до Світового океану.

Подруги прикрашали дівчину галузками та вербовими "котиками", наспівуючи пісню.

Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі.

Надійка, моя подруга, давно повернулась додому.

Заглиблена у спогади, вона нічого не чула.

За деревами, крім ставка, не видно було нічого.

Усяка пташечка, радіючи, співала.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

Вона, тобто українська колискова, відкриває магічний дивосвіт.

Повернувшись із вирію, весна посміхається нам.

Нас,юних акторів,радо вітали на святі.

Омиті росами квіти розтулюють повіки.

Сподіватись марно без долі далі живучи.

Я думаю про щось чуже стороннє неважке.

Сниться мені зорями вшите небо.

Сплять сивиною закутані гори.

Натомлені важкою працею селяни повернулись додому.

Монгольське військо стояло по кістки у воді сумне безрадісне.

Існують прекрасні дороги націлені на перемоги.