Вставні слова

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітан.

Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

Певно руїну та буря зробила?

Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей...

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Він знає це певно.

Видно, знову доведеться нам іти пішки.

Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.

І ось, нарешті, вершина.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

Парубок, мабуть, прийняв, її за польову царівну.

Тобі, земле моя рідна, всі мої поривання.

Земля не може жити без сонця.

На щастя, контрольна була легкою.

Дощ січе воду, камінь.

Мені осіння ніч короткою здається.

Ах скільки срібних мрій літає!

Морозний сніг здається падає на серце прямо.

Всяке трапитись може на довгім віку.

На щастя чудеса у світі бувають.

І того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Дивним здавалося те мовчання.

Щоправда не всі виконали завдання.

Буває, присниться поліська вербиця.

По-перше вона, завжди знала всі уроки.

Він видно не відчував моєї цікавості.

Видно, сонце, яке сховалося за лісом.

Нібито, по-перше, на радість.

Наприклад, до речі, отже.

Навіть, приблизно, все-таки.

На жаль, між нами кажучи, адже.

На щастя мама і тато купили цукерки.

Старі дуби і похилі верби спасибі вам за осінь.

Музика безперечно підіймає настрій.

Машина рвонула вперед замолола колесами.

Місяць хоче мабуть погрітися.

Білястим здавалося повітря.

Між нами кажучи, не дуже й заснеш, коли за вікном співають пісні.

По-перше потрібно бути уважним по-друге виконувати всі завдання.