Відокремлені члени речення

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Дні летять повні сонця й музики.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

же під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

футболісти

глядачі

вони

тренери

футболісти й тренери

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога.

Життя — спокута не своїх гріхів.

Одна в поета правда — чистота.

Я маю спокій — істинного друга.

Співають солов’ї — співці весни й любові.

Сухі гілки — це вже вінок терновий.

Виє вовк — ночей моїх соліст.

Всесвіт цей — акваріум планет.

Книги — морська глибина.

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Лиш добро роби не думаючи.

У гущавині співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

 який швидко розсіявся

 осяяний сонячним промінням

 і було досить прохолодно

Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля.

Голосу не подавав, кажуть, ніколи і схожий був на вивернутий чорним хутром угору кожух.

Наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву.

 Прийшовши додому, він взявся за роботу

Куди не кинь оком, ниви шумлять круг мене, часом заважаючи почути дзвінкі переливи.

Додивившись цікавий фільм, настав вечір.

  Виступаючи на концерті, зал уважно слухав виконавця.

  Побачивши маму, Оленка усміхнулася.

  Вийшовши з машини, несподівано пішов дощ.

Прокинувшись від шуму, я побачив перед собою нашу собаку. 

 крім, окрім, за винятком, особливо

 мов, наче, неначе, як

 що, щоб, бо, коли

мовби, навіть, правда, отже

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

Окрім посуду, трипільці виробляли фігурки матері-землі.

Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки.

Усі за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

іменника з прикметником

займенника з іменником

прислівника зі сполучником

іменника з прийменником

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом жадібно почав їсти.  

Він прибіг додому і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому, і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Лиш добро роби не думаючи.

У гущавині співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Поволі з вечірніх туманів земля засинаючи п`є.

Ми з Бровком лежимо в кущах причаївшись.

Брат веде розмову не поспішаючи.

Летять курличучи із вирію журавлі.