Відокремлені члени речення

 А. Комами

Б.  Комами і тире

  В. Тире

Г.  Дужками

 А. Виділяються інтонацією та паузами для посилення їх змісту та значення

Б.  Указують на того, до кого звернено мовлення

В. Передають ставлення мовця до висловленого

Г.  Відносяться до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання

А. І ось він, Київ, за валами!

  Б.  Люблю всі пори року, особливо літо.

В. Абрикоса цвіте, промениста, натхненна, крилата.

  Г.  Він підвівся і,не прощаючись, вийшов з хати

А. На місто насувалася хмара, важка, чорна, схожа на велетня.

Б.  Незважаючи на погану погоду, біля театру панувало пожвавлення.

  В. Над нами падало листя – золоті сльози осені.

Г.  Не скажу нічого, крім правди.

А. Розширюють зміст попереднього речення

Б.  Звужують зміст речення

 В. Конкретизують зміст сказаного

Г. Конкретизують, пояснюють зміст попереднього члена речення

 А. Відокремлена прикладка

Б.  Відокремлене означення

В. Відокремлена обставина

Г.  Відокремлений додаток

А. Відокремлене означення

  Б.  Відокремлена уточнююча обставина

Г.  Відокремлена прикладка

  В. Відокремлений додаток

А. Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Б. Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

  В.  В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

  Г.  А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

 А. А пісня, наростаючи, пливла над берегом.

 Б. Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

В. І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

 Г.  Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

А. Над шляхом, при долині, біла-біла хатка стоїть на самотині.

 Б. Там, на півдні, то там, квіти над тобою нахилили грона запашні

  В. Навіть улітку, в погожу днину, білі хмаринки обкутували верховіття смерек і буків.

  Г. Там, під кучерявою вербою, і освітив її місяць.

А. Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип.

Б Сонце примкнувши вії уже спускалося на землю.

  В. Туди до просторів заміських тягнуло студентську душу.

 А. І ось він, Київ, за валами він!

Б.  Швидко надходив вечір, морозний, зоряний.

В. Заспокоєний, я усміхнувся світу.

  Г.  В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.