Відокремлені члени речення

Крім, окрім, за винятком, особливо

Мов, наче, неначе, як

Що, щоб, бо, коли

Мовби, навіть, правда, отже

Третю добу замість води ми їли сніг

Замість домовика в хаті залишився кіт

На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені

1, 2

2, 3

3,4

1,4

2,4

На світі усе знайдеш крім рідної матері

На відміну від справ «нечистих» лісовики ще й ведуть своє лісове господарство створюють сім’ю та живуть як звичайні люди.

Заказники місця тимчасової заборони полювання створюють з метою відновлення природних комплексів.

Лісовик міфологічний образ що уособлював небезпеку яка підстерігає людину в лісі.

указують на того, до кого звернено мовлення

виділяються за змістом та інтонаційно;

передають ставлення мовця до висловленого;

належать до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання.

відокремлене означення

відокремлена прикладка

відокремлена обставина

відокремлений додаток

А пісня наростаючи пливла над берегом

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

І я зими крутий долаю норов обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу жартуючи а він усе стояв похнюпившись.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Стоять налиті сонцем дні.

В небі чистім і прозорім сонце сяє.

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі

Ставок блищить на сонці неначе дзеркало вправлене в срібні рами закутані дорогою білою прозорою тканиною.

Чимало з написаного тоді на українську тему пішло в забуття, залишився ж передусім Гоголь.

Десь під самими хмарами струнким суворим строєм летіли, ледь чутно курликаючи, журавлі.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Я був молодий здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Брати пригинаючись входять до хати.

Повечерявши полягали спати.

Не відпочивши не намагайся зробити багато.

і приємні спогади про веселе літо.

з його чарівністю і мрійливістю.

час роздумів та мрій.

загадковий і бентежний.

Побачивши в магазині нову енциклопедію, я захотів її переглянути.

Ще не ходячи до школи, мама читала мені вірші Марійки Підгірянки.

Слухаючи доповідь однокласниці, ми робили деякі нотатки.

Створюючи виставу, режисер суттєво осучаснив текст класичної п’єси.

Ген за мальвами хата виплива з далини.

А там на автостраді летючі зорі фар.

Заживу непишно небагато на баштані в тихім курені.

І сон мене так ніжно обійма що окрім сну не хочеться нічого.

 І вже тепер коли став начальником він раптом зрозумів головне.

Нікого тут нема крім мене й господині будинку.

Ой був у Січі старий козак на прізвище Чалий. 

Польова билина вона не призвичаєна до густої садової тіні.

Люблю Дніпро -- ріку свого народу. (І.Савич)

Книги-- морська глибина...(І.Франко)

Песців, або полярних лисиць, розводять у розплідниках.(З довідника)

А він,орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру.(Т.Шевченко)

І він устав на горах перед нами наш Київ.(М.Рильський)

Голови повік не схилить Київ слави богатир.(П.Усенко)

Десь,кажуть, є страшна богиня Мойра.(Л.Костенко)

Такий пісенний добрий лад в землі моєї України!(М.Сингаївський)

Я хлопчик-семиліток вийшов з хати.(І.Драч)

Ой послухай голубонько не журися ти на мене молодчика подивись! (Л.Глібов)

А он старе Монастирище колись козацькеє село.(Т.Шевченко_

Має людина в собі такий живчик робити добро.(О.Гончар)

Отакий-то наш отаман орел сизокрилий.(Т.Шевченко)

Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.(В.Стус)

Я зима не сива я зима красива.(В.Василашко)

Байраками їхав до війська Григорій Триволя козак молодий

У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.(Л.Костенко)

До Олесі підійшов один із останніх бійців танкіст Василь Кравчина.(О.Довженко)

Ми всі із хліба виростали сину із праці себто чуда ії чудес.(Б.Олійник)

Із тебе першої моєї вулиці почав я відкривати білий світ.(В.Тарасенко)

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Пішов козак сумуючи нікого не кинув.

Не чуючи перебирала ти пожовклі клавіші задумана й тривожна.

Протерши оксамиткою перо той гість сказав що дуже наморився.

Недалеко з шумом щипаючи траву паслися коні.

Увесь день Уляна працювала не покладаючи рук.

Подорожуючи не пускай коня галопом.

Виблискувала річка і звиваючись губилася в зелених шатах гаю.

Хатина схилена на схилі стоїть сумуючи сама.

Там замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів.

Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар.

Націю творять сукупно всі - навіть лиходії.

Замість робитися майстрами часу ми стали його бранцями.