Відокремлені члени речення.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом

1

2

3

4

5

переможці

спортсмени

ми

учасники змагань

представники команди

Перед тобою світ - великий том розкритий.

Життя - спокута не своїх гріхів.

Одна в поета правда - чистота.

Я маю спокій - істинного друга.

Співають солов'ї - співці весни й любові.

Ми пам'ятаємо Миколу Шпака: стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого скромного закоханого в життя і поезію.

Ми пам'ятаємо Миколу Шпака, стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного, закоханого в життя і поезію.

Ми пам'ятаємо Миколу Шпака - стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного закоханого в життя і поезію.

Ми пам'ятаємо Миколу Шпака - стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного, закоханого в життя і поезію.

Ми пам'ятаємо Миколу Шпака - стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого - скромного, закоханого в життя і поезію.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

Край шляху, у долині, догорає вогнище.

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

Насувалися білі, наче молочні, хмари.

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави.

Здавна мешканці села, крім лісових промислів, займалися землеробством і тваринництвом.

А я не знаю нічого ніжнішого, красивішого, приємнішого

Усі діти прийшли на суботник, а Марійка Богуславська захворіла й залишилася вдома.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи.

Із вирію летять курличучи ключі.

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Розбудовуючись Київ зумів лишити живу природу найбільшою своєю окрасою.

Собака теж зробився веселий і покрутившись знехотя потюпав геть.

Опритомнівши Григорій почув зовсім недалеко глухі постріли.

Ні півслова все мовчить і насупившись сидіть.

Артем здебільшого говорить не поспішаючи.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики і гомонимо.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю.

Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорок помчала у видолинок.

На вулиці під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель.

У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.

Після музик увечері довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову.

Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню.

Сто сімдесят років тому в березні 1840 року побачив світ Шевченків "Кобзар"

Не покидайте землі, не полишивши на ній доброго сліду.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

Пожадливо втягуючи в себе повітря, Семен подався додому.

Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.