Відокремлені члени речення

члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення й виконують однакові синтаксичні функції;

другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту й значення;

слова або сполучення слів, які називають особу або предмет, до яких звертається мовець;

слова або сполучення слів, якими мовець виражає ставлення до того, про що він повідомляє.

лише присудки

лише підмети

лише обставини

лише другорядні члени речення

Всі зійшлися: і хлопці, й дівчата - під крилом голубим тишини (В. Сосюра).

Весняне сонце заливало золотом ліс та садки (І. Нечуй-Левицький).

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (М. Коцюбинський).

Гасне зірка найясніша, ангел ангела втіша (П. Грабовський).

Звернувши на шлях, коні починають чогось косо дивитись убік, до ліска (В. Винниченко).

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском, поодинокі пари (М. Івченко).

Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак (Д. Павличко).

На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (Панас Мирний).

Над головами простиралося небо, повне загадкових світів (Петро Панч).

Жіночі голоси, чисті, високі і сильні, мов янгольські хори, вели побожну пісню (М. Коцюбинський).

Її вражала розкішна картина осінньої природи, обсипана сонячним промінням під чистим блакитним небом (М. Коцюбинський).

Квітчайтесь юністю. Вона, завзята, усі квітки земні перевершить (М. Рильський).

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці (М. Коцюбинський).

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали (М. Коцюбинський).

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав (Петро Панч).

А он старе Монастирище, колись козацькеє село (Т. Шевченко).

То червоніли пов’язані квітчастими хустками голови сапальниць (М. Коцюбинський).

Густими ковтунами звисають темно-руді, безнадійно пригнічуючі хмари (М. Івченко).

Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла під олив’я-ним небом (М. Коцюбинський).

Розпечене повітря пашіло жаром... (М. Коцюбинський).

Іван стояв заквітчаний, як гільце на Купала (М. Коцюбинський).

Якась маленька дівчинка, у сірій старенькій одежі й у великих чоботях, спинилась над гуртком (М. Івченко).

Палкої, поетичної вдачі, вона не могла вдовольнитися буденним життям, запрягтись до щоденної важкої праці (М. Коцюбинський).

Лише один Павло Степанович, як дійсний джентльмен, поздоровкався й урочисто поправив пенсне (М. Івченко).

Орися якийсь час дивилася вслід йому, вражена й збентежена (М. Івченко).

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

У глибокій долині, між мальовничих горбів, стоїть велика хата, біля якої ростуть три могутні дуби (Т. Шевченко).

Він застав у хаті Софію, першу сестру Мотрину, ще не стару, балакучу жінку (М. Коцюбинський).

Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна (О. Донченко).

Синоніми, тобто слова близькі за значенням, використовують не лише в художніх творах (3 підручника).

Смородина, залежно від ґрунту та природних умов, може давати добрі врожаї протягом багатьох років (3 газети).

Крім вогневої Брянського, тут розмістився командний пункт батальйону... (О. Гончар).

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам (II. Горик).

А пісня, наростаючи, пливла над берегом (О. Гончар).

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (І. Нечуй-Левицький).

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись (О. Довженко).

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника... (О. Гончар).

За браком часу, до замку не заїжджали (3 газети).

Вустя нічого не бачила, крім отих швидких струмків, нічого не чула, крім їхнього лопотання (Є. Гуцало).

Один-однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер удалині й, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка (О. Гончар).