відокремлені члени речення

смислове та інтонаційне виділення членів речення.

синтаксичне виділення певних слів.

один із стилів мовлення.

речення з одним головним членом.

А Нечутно ступають козацькі коні, спускаючись вниз до Бугу.

Б Він лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці

Там і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковім вінку.

Спитають вони, що ви думали вчора, батьки?

У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду.

Там, кажуть, сонце спати лягає.

Біля села, край лісу, висить синя імла.

Новела, на відміну від оповідання, більш напружена й динамічна.

Від малих дітей болить голова а від великих серце.

Верби схилившись над Дінцем розчісують коси зелені.

Кілька днів ми працювали не відпочиваючи.

Це сталося торік восени.

Зранку годині о сьомій самотній блукав я в саду.

Сухі скарлючені пальці ледь-ледь тремтіли.

Обізнаний з багатьма науками він написав багато цікавих творів.

Цього року рясно вродили всі дерева особливо вишні

Нікого тут нема, крім мене й господині.

 Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

 І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Вона сиділа замислившись (Ю.Яновський)

Ліси загорялися пожежею горіли не стліваючи (У.Самчук)

Людина! Це ж яке слово ! Його треба завжди стоячи говорити кашкета скидати(М.Зарудний)

Чалий підхопив друга і хитаючись пішов уперед (П.Бейлін)

Тільки обмиті лихою годиною напівзруйновані димарі стояли як німі свідки нещастя.

Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Квіти скроплені росою виблискували на сонці

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Тире при відокремленій прикладці

тире в неповному реченні

тире в безсполучниковому реченні

тире між підметом і присудком

Повітря неначе прозорий граніт.

Ми садили ліс у полі: і дубочки, і тополі, і осику, і ліщину, і червону горобину.

 З самого ранку, виплутавшись із тендітних тенет туману, вигулькувало сонце.

 По-українськи хата на святки сіяла вишитими рушниками.

Любомир хотів зупинитися, заспокоїтися, розчинитися в далекому безмежжі.

Ярослав мав давню мрію – потанцювати й поговорити з однокласницею.

Назар бере наплічник і вирушає вишукувати й купувати раритетні книги.

Софійка попросила нас прийти раніше й підготувати сюрприз для іменинника.