Відокремлені члени речення

виділяються за змістом та інтонаційно; 

 указують на того, до кого звернено мовлення;

передають ставлення мовця до висловленого; 

відносяться до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання.

комами;

 комами і тире;

тире;

дужками.

Відокремлена прикладка;

 відокремлене означення;

відокремлена обставина;

відокремлений додаток.

Пісня, наростаючи, пливла над берегом.    

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись. 

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

 І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. 

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.  

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.  

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

 А Берізку, ніжну і струнку, цілує вітер кучерявий.

Б Восени, у період дощів, у лісі дуже незатишно

В Подув пустотливий вітрець, той віщун світання.  

Г Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи мир і благодать.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали. 

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав. 

В імлистій далині осяяні срібним промінням місячним стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Мирські турботи й суєта десь там у лоні міста.

Тут на березі на землі капітан пригощає друзів.

Назустріч підтюпцем бігла бабуся в спортивному костюмі.

Там далеко десь поза снігами нова весна з квітучими лугами.

А Не взявши книжки в руки не опануєш науки.

Б Від сторожа Михайла ми тікали не чуючи ніг.

В Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

Г Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

А  .....вражають красою дерева.

Б  Вражають красою дерева.....

В Вражають красою.....дерева.

Г  Дерева...вражають красою.

А Троянці в човни посідавши,і швидко їх поодпихавши по вітру гарно попливли.

Б Троянці,в човни посідавши,і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно попливли.

В Троянці,в човни посідавши і швидко їх поодпихавши,по вітру гарно попливли.

Г  Троянці,в човни посідавши, і ,швидко їх поодпихавши по вітру гарно попливли.

Нависло низько хмар глухе склепіння,  і, шурхаючи крилами об них, летять чайки.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі.