Відокремлені члени речення

Саме інструментом почуття твориться еволюція, вся краса природи і сама людина (О. Бердник).

Земля тріпалась, мов піймана пташка, розгортала окраси, бриніла барвами (У.Самчук).

Дівчата-лабораторки пурхали туди-сюди в білих фартушках, гордовито заклопотані, милостиво чемні, з виразом іменинниць на обличчях(О. Гончар).

Гайки, мов зелені ватри, горять до самого небокраю (Ю. Яновський).

Незвичний порядок слів у реченні.

Другорядний член має додаткове значення причини або протиставлення.

Другорядний член поширюється словами внаслідок, завдяки, за умови, всупереч, на випадок, згідно з, відповідно до та ін.

Другорядний член виражений дієприслівниковим чи дієприкметниковим зворотом.

Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав (Петро Панч).

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котилися по луці і закривали подекуди воду.

Далекі дзвони гучали в ясному повітрі, тихо й мелодійно, і здавалося, що то дзвонить золото сонця.

По дорозі тяглись люди з ціпками, з клунками (З тв. М. Коцюбинського).

Поширені і стоять після означуваного іменника.

Поширене означення перед означуваним словом має відтінок причини.

Непоширене означення стоїть після означуваного слова, перед яким є означення.

Наявний незвичний порядок слів.

Незмірною ласкавістю і тихою журбою віє від сих вільних, кучерявих хмаринок, що пливуть собі кудись поза дім неволі (В. Винниченко).

Літня спека й страшна зимова завірюха пригасили життя гір (М. Чабанівський).

Земля, як і завжди, пахтіла своїм тяжким п'янливим запахом (У. Самчук).

Кожен крок нашого піхотинця здається подією вартою літописів(О. Гончар).

Одна.

Дві.

Три.

Чотири.

П'ять.

Шість.

Декілька придбаних думок крутилося ще у її [Солохи] самотній голові, не викликаючи в серці нічого (П. Мирний).

На порозі гість веселий дощ, блакитний, весняний...(М. Рильський).

Їй сняться хмари і липневі грози, чиясь душа, прозора при свічі (Л. Костенко).

Безперечно, цей селянин у гранатовому костюмі в білу смужку мав цнотливу душу(Р. Андріяшик).

Густий запах пізніх гречок і сухої стерні повівав з поля (М. Коцюбинський).

Юрко прокинувся на якийсь незвичний для лісу тупий звук (М.Томчаній).

Платон Воронько як політрук диверсійної розвідки побував у ворожому тилу (Б. Олійник).

І брати, обнявшись, три рази за старим звичаєм почоломкались (У. Самчук).

А як насупляться вони [брови] сердито та під ними хмурий погляд блисне, то аж холоне у душі (В.Мова).

А він мандруючи співа , як Наливайко з ляхом бився (Т. Шевченко).

Мишачий погляд не вичерпав палкого та гострого і в одну мить перебіг на діло (Панас Мирний).

Як моргне він [Андрій] бровами веселенько та заграє під ним ясний погляд, то де й радість візьметься (В. Мова).

Пам'ять про Марусю у нас свята і міцна, але тепер ми, Івасю, в дуже невигідній ситуації (У. Самчук).

Про могили я також ніколи не забував - занадто багато сумної пам'яті доводиться нам, українцям, двигати (І. Калинець).

Ад'ютант мав феноменальну пам'ять і виключну хоробрість (Григорій Тютюнник).

Сиділи обнявшись, гріючи одне одного, бойові друзі, що мріяли про майбутнє своєї Батьківщини (О. Бойченко).

Весь степ був переснований сивою пряжею (О. Гончар).

Теслярем був його батько, дід і прадід (О. Довженко).

Окрім Гафійки не було ще два наймити (М. Коцюбинський).

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю (Нар. творчість).

Це речення з непоширеним означенням, яке не виділяється.

Це речення з непоширеним означенням, яке помилково комами не виділене.

Це речення з поширеним означенням, яке не відокремлюється, бо виступає в ролі іменної частини складеного присудка.

Це речення з непоширеним означенням, яке не відокремлюється, бо не має додаткового обставинного значення.