Відокремлені додатки.

Крім, окрім, за винятком, особливо

Мов, наче, неначе, як

Що, щоб, бо, коли

мовби, навіть, правда, отже

Окрім заповідників і національних парків, значну роль у збереженні флори та фауни відіграють заказники.

Заказники, місця тимчасової заборони полювання, створюють з метою відновлення природних комплексів.

Власники природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язані забезпечити режим охорони та збереження таких територій.

Поставивши за мету захист рослин і комах, в Україні створили кілька ботанічних та ентомологічних заказників.

 Крім України, трипільці займали величезні простори Східної Європи: їхні поселення знайдені в Словаччині Румунії, на Балканському півострові (Г. Лозко).

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. Мирний).

Пахне грибами й медом, вільністю пахне тією, що, опріч назви осінь, немає імені їй (М. Рильський).

Тут в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тільки для себе, вікує тиша (М. Коцюбинський)

А тепер замість крила парусника Тоня й Віталій бачать вдалині посеред затоки темну непорушну гору якусь.(О.Гончар)

Я зроблю це замість тебе.

На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені (М. Стельмах).

Третю добу замість води ми їли сніг (О. Гончар).

Навкруги чорне страшне море безодня води і гніву.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Нікого тут крім мене й господині.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

Окрім посуду, трипільці виробляли фігурки матері-землі.

Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки.

Усі за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

Відокремлена прикладка;  

 відокремлена обставина;  

відокремлене означення;

 відокремлений додаток.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні. 

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п'ю. 

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина. 

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори. 

А в небі бриніли завзяті співці весняні незримі жайворонки.

Скроплений живлющою росою росток пробився на безмежжі нив.

Від квітів особливо пальм й аспарагусів одразу повіяло життям.

І я заплакавши назад поїхав знову на чужину.

Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивами

Не чути ніякого голосу крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині.

Там у степу схрестилися дороги, немов у герці дикому мечі.

Вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.