Відокремлені обставини

Ягід навколо, особливо дикої малини, було сила-силенна (О.Донченко).

Синоніми, тобто слова близькі за значенням, використовують не лише в художніх творах ( З підручника)

Смородина, залежно від грунту та природних умов, може давати добрі врожаї протягом багатьох років (З газети)

Крім вогневої Брянського, тут розмістився командний пункт батальйону... (О.Гончар)

Співають усі,за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника...(О.Гончар)

За браком часу, до замку не заїжджали (З газети)

Вустя нічого не бачила, крім отих струмків, нічого не чула, крім їхнього лопотання (Є.Гуцало)

Один-однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер удалині й, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка (О.Гончар)

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

Білий кінь повіддя попустивши летить у степи.

Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Одні сиділи на буреломі інші слухали стоячи.

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Із вирію летять курличучи ключі.

А пісня наростаючи пливла тихою мелодією над берегом. 

Дівчата зачіпали Миколу жартуючи а він усе стояв похнюпившись.  

Жінка йде поволі й посміхається трохи зігнувшись.

Спить вітер на колінах у беріз окутаних у молоко туману.

Підвівся, і втомлено спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і втомлено, спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і втомлено спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і, втомлено спотикаючись побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і, втомлено спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.

Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить життя на краще.

Лиш добро роби не думаючи.

 У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

 Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював, що таке любов до своєї землі.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

Вона поклала букетик у якому були різні польові квіти крім васильків.

Я мало тоді стрічався зі скарбами людського духу та гріх було б гудити ті часи вони були по-своєму прекрасні.

З більшим нетерпінням ніж будь-коли ми рвались до рідного дому.

Осінніми вечорами вона рано світила світло чепурилась немов у свято і сидячи у свіїй охайній хатинці часто поглядала на двері тривожно прислухаючись до гавкання собак і хвилювалась немов на щось чекала.

Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони лежали.

Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу

постать матері.

Я йшов не поспішаючи.

І я заплакавши назад поїхав знову на чужині.

Ідуть старі гайдамаки ідучи співають.

Щохвилини творим ми нове йдучи співаючи і мислячи.

А ще ж так недавно я співаючи ходив лугом.