Відокремлені обставини

Прокинувшись уранці, ми побігли до озера вмитися.

Падаючи, листочки витанцьовували вальс.

Полягали спати, повечерявши.

Посміхнувшись, письменник сів писати наступну книгу.

Зігнавши із себе ранкову прохолоду, степ виграє зеленими барвами.

Відпочивши, мої друзі пішли працювати знов.

Попустивши повіддя, білий кінь летить у степи.

Легенько падаючи, листочки лягали на землю.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

Хлопці бігли не чуючи ніг.

Над озером холонув вечір зануривши в мілкі береги далеке полум'я хмар.

Вони сиділи склавши руки.

Дівчина стояла нахилившись над щойно зв'язаним снопом.

Бійці боролися мужньо і не шкодуючи свого життя.

Можна бути добрим і не чекаючи похвали.

Ворог тікав не оглядаючись.

Відпочивши ми знову взялися за роботу.

Стоїть замислившись стара груша в саду

Розбудовуючись Луцьк стає все сучаснішим.

Опритомнівши чоловік почув недалеко людські голоси.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Не читай лежачи!

Затихаючи десь за ланами гомонів грім.

Качка тримається на воді розпластавшись.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Посміхаючись учителька зайшла до класу.

Погомонівши діти пішли на уроки.

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

На концерті улюбленого співака слухали стоячи.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи, мир і благодать.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабині молитви.

Налякалася сарна й щезла, в гущині залишивши сліди на росі.

Пором плив перерізаючи, пощерблену хвилями місячну доріжку.

Василько розчепірив руки, і падаючи грудьми на воду, швиденько звів їх докупи.

Над скелею літали чайки плавно, розрізаючи, крильми повітря.

Дід прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок.

Степ, струснувши із себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить жовто-зеленим кольором.

Степ струснувши із себе росу та зігнавши тіні, горить жовто-зеленим вогнем.

Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи добро і благодать.

При самій дорозі, помітивши старезну грушу, пан наказав зупинитися.

Міст поєднав два протилежні береги, творячи ще одну нерухомість

Весело фиркаючи машина, помчала у видолинок.

Хлопчики сиділи на скелі і, звісивши ноги, стежили за вудочками.

Білий кінь повіддя, попустивши, летить у степи.

Забувши, сміх ми слухали вчителя.