Відокремлені означення

У лісі бродив туман підзолочений сонячним промінням.

У лісі бродив підзолочений сонячним промінням туман.

Стоптана копитами коней дорога проходила ліворуч.

Над приморавськими лісами підіймалося велике й ласкаве сонце.

Холодне та темне небо байдуже блимало зірочками.

Прийшла пора свята й благословенна.

Стояла темна ніч холодна вітряна.

Самітна тополя стоїть у чужій височині.

учні

діти

вони

вчителі й діти

А повітря настояне на ароматах горобини й мокрого листя приємно дурманить голову.

Коло сіл стоять срібним маревом повиті тополі.

Дорога стоптана копитами коней проходила ліворуч.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Блакитний час прикинувшись водою тече в піщаних чистих берегах(Є.Гуцало).

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

І ніхто того не чув не знав і не бачив опріч Марка маленького (Т. Шевченко).

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися гори.

Мати знесилена горем схилилась на бильце канапи й заснула.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Веселий гостинний він любив товариство.

підмет, додаток, обставина

підмет, присудок, обставина

підмет, присудок, означення

додаток, означення, обставина

Поширене означення (дієприкметникові та прикметникові звороти) стоїть після означуваного слова;

два й більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення;

означення має додаткове обставинне значення;

означення стосується особового займенника

Поширене означення (дієприкметникові та прикметникові звороти) стоїть після означуваного слова;

означення стосуються особового займенника;

два й більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення;

означення мають додаткове обставинне значення.

Засмагла від роботи рука нам сіє благодатний мир.

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми (О. Гончар).

Настала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними. (Леся Українка.)

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір.

Стоїть колюче жито, достигле і нерідне.

Твій корабель, у гавані стоїть готовий до дороги.

Зелені руки, повні квіту, на теплу ніч розкинув сонний сад.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Щоб оберегом стала для синочка руками неньки вишита сорочка.

Образ хом’яка Ріно створений мультиплікаторами за подобою домашньої шиншили продюсера підкорив серця глядачів мультфільму «Вольт».

Болить земля закутана в асфальти.

Над озером стояв ранок оповитий серпанком загадковості.