Відокремлені означення.

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

 Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу

По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.

Стоять налиті сонцем дні.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Побите дощем поле ще й град поб’є.

Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

Ганна з її охотою до роботи безпосередністю щирістю та привітністю теж якось

На голій одполірованій морозом до блиску шматині землі розпросторився

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур’яні.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Наляканий громовицею тихенько заіржав кінь.

Зупинився біля мальвами закосиченої ліси.

На призьбі затіненій розлогою грушею хтось заворошувся встав.

Вже видно червоні очі й тремтячі рожеві храпи коней спотворені люттю

Насмерть перелякана козаками шляхта сховалася за міськими мурами.

З’єднане з основними силами селянсько-козацької армії військо Кривоноса

Рівний залитий сонцем степ доразу принишк.

Дніпро розбуджений подихом весни гнівно трусонув могутніми плечима із себе

Петро стрункий широкоплечий з русявим чубом і синіми очима стояв серед

Гілки дерев мокро блищали зволожені по-весняному.

Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивами.

 Саме слово є чинником здатним переносити величезний обсяг інформації

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Переляканий запорошений снігом без шапки счав Василько по дорозі назустріч

Веселий гостинний він любив товариство.

Заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися гори.