Відокремлені означення

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи

До рідного краю поверталися птахи пропахлі тропіками.

До рідного краю пропахлі тропіками поверталися птахи.

Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю.

Морозний сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.

Був вечір свіжий запашний після довгої задушливої спеки.

Волохатий джміль неповороткий і вайлуватий домовито гуде над чебрецем.

Обмерзла й знесилена вона зупинила біля кам’яниці коня.

Прийшла пора свята й благословенна.

Море безкрає таємниче десь зливається з небом.

У кімнату просочується сонячне світло тепле спокійне.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою – легка, витончена, пругка.

Батько сидів з веслом на кормі – веселий і дужий.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Знеохочений до рідного дому, блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем.

Пристанційні вогні обмацують тіло ночі зволожене від сну.

Вечір морозний і зоряний надходив швидко.

Небо ясне й бірюзове рідко бачили мандрівники.

Дедалі попадалися вже сосни старі руді кострубаті.

Ближче до старезного лісу чорного густого ставало сумно.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.

Світ до захмеління прекрасний розступився на всі чотири боки.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю і дивлюся.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Звернувши на шлях, коні починають чогось косо дивитись убік.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском, поодинокі пари.

Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.

На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок.

В імлистій долині, осяяній срібним місячним промінням, стояли лани золотого жита.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Над головами простиралося небо, повне загадкових світів.

Жіночі голоси, чисті, високі і сильні, вели побожну пісню.

ЇЇ вражала розкішна картина осінньої природи, обсипана сонячним промінням.

Квітчайтесь юністю. Вона, завзята, усі квітки земні перевершить.