Відокремлені означення

Сонце заходило за ліс.

Степ дихав пахощами трав.

Степ осяяний сонцем дихав пахощами трав.

У небі плавали білі хмаринки.

Іменника-власної назви.

Особового займенника (я, ти, він...).

Неозначеної форми дієслова.

Прислівника.

Наляканий грозою хлопчик забіг у хату.

Хлопчик наляканий грозою забіг у хату.

Наляканий грозою він забіг у хату.

Стомлений дорогою я заснув.

Щасливі, діти бігли до річки.

Усміхнена, вона підійшла до нас.

Поля, засіяні пшеницею, зеленіли навкруги.

Осінь прийшла холодна й дощова.

Квіти, вмиті ранковою росою, розквітли.

Осяяні місяцем, гори здавалися казковими.

Приспані лагідною піснею, діти швидко заснули.

Спить земля, укрита білим снігом.

День був сонячний і теплий.

Настала ніч, довга і темна.

Сині і зелені вогні миготіли вдалині.

Ми читали цікаву й пізнавальну книгу.

Сонна земля, вкрита інеєм, мовчала.

Збентежений новиною, хлопець зупинився.

Степ оповитий тишею, спав.

Веселий і бадьорий, я вийшов з дому.

 Спить ліс, заколисаний вітром.

Заколисаний вітром, ліс спав.

 Ліс, заколисаний вітром, спав.

Вітром заколисаний ліс спав.

 Обставина.

Додаток.

 Означення.

Присудок.

У лісі бродив туман підзолочений сонячним промінням.

У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.

Був у Романовім садку куток, повитий таємничістю.

Усмішка часто маскує сльозу, людиною приховану.

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

Усмішка часто маскує сльозу, людиною приховану.

Срібним маревом повиті, коло сіл стоять тополі.

Очі, яскраві і сумні, дивилися прямо на мене. 

Спантеличений новиною, хлопець не знав, що відповісти.

Настала тиха ніч, зоряна й тепла.

Попливло синє море, безкрає і могутнє.

Сад, повний сонячних зайчиків, вабив прохолодою.