відокремлені означення

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села. 

 Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата. 

У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу

перед дідом.

По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу. 

Стоять налиті сонцем дні.

 Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади. 

 І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу. 

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка. 

 Побите дощем поле ще й град поб’є. 

Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

Матір Січ споконвіку радо зустрічає різних людей. 

Хмарніючи, мов дитя, зносився думкою до Бога. 

Мовте, кошовий отамане, про що річ. 

У грудні Петро Сагайдачний сповіщав про похід на бусурманські вежі. 

Не знаю трагічнішої книжки від історії нашого народу.

Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале селище.

В імлистій долині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани

золотого жита та пшениці.

Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий. 

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу. 

Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і

холодків.

А приблизно в той самий час зійшла нанівець військова й торгова могутність

Венеції блискучої володарки морів, що мала непереможний флот і переповнені золотом банки.

Людський хлопець дядька Лева небіж Лукаш на ймення. 

Бегемот або гіпопотам живе в ріках й озерах Африки. 

Не значило це, що був він естетом у звичайному значенні слова або що був

байдужим до моральної чи соціальної правди.

Як сестра схилилась над тобою невтомна подруга сувора творчість.

Брате мій Дніпре, батьку мій дорогий; прекрасний, скільки радості, скільки

глибоких найдорожчих почуттів принесли моєму серцю рідні твої води

Ти сонце, ніжне й щедре, якому я поклоняюся й поклонятимуся все життя, річко моя дорога й велика.

І очі мої, і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе, оповиті тобою, красо моя, моє свято, щастя моє.

Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими гарні дівчатка: кароокі,

чорняві, круглолиці і з ямочками на щоках.

Окрім гри на сопілці, Хома провора дуже любив пісні.