Відокремлені означення та обставини

І вітер наді мною в сурми грав, здіймаючи вали дев'ятибальні.

Люблю я ключі журавлині, копитами вибитий шлях.

Душа мого народу - рушники, барвінками і мальвами зігріті.

Забуду сумний сон діброви, забуду ясний час розмови.

Мокрий, оброшений він занепокоєно пішов до верби.

Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку.

На прикритих снігом ланах де-не-де бовваніє почорнілий бур'ян.

Зненацька суцільну темряву розітнуло яскраве світло.

Знесилений важкою роботою Іван опустився на землю.

Овіяна степовими вітрами стоїть на березі лиману хатина.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

На зорях настояну воду Десна разом з небом несла.

Він спинився, трохи занепокоєнений, потер лоба, струснув волоссям.

Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку.

Рівна, прозора, проста до геніальності нота з'єднує серця.

Морозний сніг блискучий та легкий падає на серце прямо.

Мені, дитино мила, дорожча воля, ніж зерно твоє.

Весна - дівчисько в ластовинні, ще не ціловане в уста.

Анна Руська, королева Франції, заснувала цей собор у 1060р.

Найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян.

Троє їх пастушків.

У літописців є найстрашніша зброя замовчування.

Плоди калини застосовують як протизапальний засіб.

Як рибалка я повинен бути людиною розважливою і розсудливою.

Он уже видніє столиця Вишневецького Лубни.

Ми знаємо Тараса Шевченка як поета і художника.

 Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю?

  Швидко повечерявши, полягали спати.

  Годі вже панам сидіти, згорнувши руки.

Білий димок, хвилюючись, здіймається догори чумацьким табором.

 Вона сиділа, замислившись

 З переляку хлопці бігли, не чуючи ніг

Човен пливе та хвилі здіймає, б'ючи вітрила в задумливу ніч

Лісник поспішаючи швидко йшов стежкою, але помітивши козулю на галявині, враз зупинився.

Стоїть замислившись стара груша у саду

 То запахи осінніх хризантем змішавшись з димом розірвуть нам груди

Вжахнулась сарна й щезла в гущині лишивши зелені сліди на синій від роси траві.

Відходив серпень запаливши наостанку білі вогні пізніх гречок.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

  Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

  Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

  Переляканий, запорошений снігом, без шапки, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати і землею.

  Кінь перервавши уздечку, щосили подався по дорозі до села.

Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабиних молитов, як заворожений.

При в’їзді в село вершників уже чекали юрмлячись край доріжки босоногі діти.

 Школярі жартували, крокуючи вулицею.