Відокремлені прикладки

Тендітні, вразливі анемони розгортали пелюстки кольору слонової кості з винно-червоними полисками.

Я не вірив твоїм словам, гірким, як полиновий мед.

Серед листя інжиру та цитрусів, трохи нижче квітника, роїлися смарагдові жаби-скрекотушки – справжнісінькі атласні цукерки.

Стоїмо нагорі, серед виноградних лоз, чекаємо, коли розвидніє і появляться птахи.

Кріпак, незграба, злидень, гайдамака ... Чи це не ти?

Малюк і муж, і ветхий дід прославлять Кобзаря!

Яблуко червонобоке зірвав старший мій син Микитко.

 Катря Катрю видає, приданого не дає.

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

І підемо ми дорогами чи стежками незвіданими.

Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Якович чистенько зодягнене випещене ледаче й капосне хлоп’я.

Мелашка була потрібна в господі як робітниця.

Книги - морська глибина.

Всесвіт цей - акваріум планет.

Сухі гілки - це вже вінок терновий.

Виє вовк - ночей моїх соліст.

А воно, могутнє світило, усе більше виповнювало собою світ.

Від квітів, особливо пальм й аспарагусів, одразу повіяло життям.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.

Виблискуючи проти молодого місяця мокрим днищем, серединою ріки повільно плив за течією перекинутий човен.

означення

додатка

обставини

присудка

Відколи людям Бог послав на землю пісню-чарівницю, неначе промінь засіяв і освітлив земну темницю.

Я жив колись в готелі «Інтурист».

Боже великий, єдиний! Нам Україну храни! 

Наш учитель, Пилип Свиридович, вирішив скасувати рішення колективу.

озеро Байкал, готель «Харків»

газета Лі­тературна Україна, твір-опис

песик Жук, Дніпро-ріка

лікар-терапевт, кінотеатр "Київська Русь"

Жайвір сіє проміння, як умілий сіяч, з-під крила.

Чужих країв ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас, та вірю серцем щирим і гарячим: нема землі такої, як у нас.

І знову степ як щедрий вулик, і сяє золото хлібів.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Дружба - безмежна, як море. 

Люди - матроси, солдати, цивільні - потоком вливалися в одні двері...

То хліб. Домашній добрий хліб. Хмільний. Гарячий. Щойно з печі.

Дивлюсь на квітучу яблуньку, а бачу сухі дерева. 

По суті кажучи ця редакція вирвала у мене сценарій бодай їй добра не було.

У дні диспутів... я знаходжу потрібні слова не зраз а вже після бою десь на самоті встромивши голову в подушку.

... Письменник коли він щось пише повинен почувати себе врівні на висоті найвищого політичного діяча а не учня чи прикажчика.

Обоє вони і Ігнатьєв і дружина його Наталія Георгіївна були виключно добрими і зворушливими.

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Небо розгорнуло намет свій – синій, широкий, глибокий.

З доріг життя сховавши втому, я в отчий край вернусь назад.

По всім світі пронесу нашу гордість і красу – рідну мову.