Відокремлені уточнювальні члени речення

Уздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини.

Ці лапаті сніги, ніби попіл імперії, так дбайливо ховають тендітні сліди.

Андрій терпляче чекав, коли скінчиться дощ.

Я тоді довго сидів над Дніпром, заколисаний його тишею.

Чомусь пам'ятаю, що річка звалась Леглич.

А юна береза колись боса ходила по сивому лузі, по білім морозі.

Єднає нас над кручами Дніпра земля, на хліб і сіль багата.

Згодом, після десятирічки, наші шляхи розійшлися.

Старий вітряк живе між селами, за перехрестям двох доріг.

Наступного дня, десятого листопада поет до вітальні не вийшов.

Туди, до райдуг, до просторів заміських, тягнуло студентську душу.

А там, ось там, за сивою горою, зоріє Українонька моя.

В долині, край лісу висить синя імла.

Там, по тому боці, були хащі кущів і дерев.

А біля хати, при одчиненім вікні, цвітуть жовтогарячі соняхи.

Лише згодом, 1048 року, Ярослав дав дозвіл на шлюб Анни.

додаток

обставина часу

обставина місця

обставина способу дії

підмет

додаток

означення

присудок

обставина місця

обставина часу

обставина способу дії

додаток

В степу білими як молоко гречками пахли меди.

Ззаду за в'язом лежала долі широка й зелена лука порізана закрутами річки.

Стоять ліси смарагдово-руді після дощу надовго крапелисті.

Підеш собі зажурившись гаєм по долині.

Є якась інерція в кожному ранковому кроці у кожній гадці.

Їй сняться хмари і липневі грози чиясь душа прозора при свічі.

Згадай мене моє серце ніжними словами.

У кінці села коло самої Раставиці стояла хата старого Петра Джері.

Окрім пісень і обрядів, великий Каменяр уклав чотиритомне зібрання прислів'їв і приказок.

М'який і мрійний за вдачею, він легко поступався перед більш говіркими й наполегливими людьми.

Море стояло тихе й гладеньке, як скло.

Дерева й корчі понамокали, понависали і здалеку були схожі на стіжки, на копиці сіна.