Відокремлені узгоджувальні означення

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

 Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Мечем і кров’ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Ближче до старезного лісу чорного густого ставало сумно.

Дедалі попадалися вже сосни старі руді кострубаті.

Сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.

Подали чудовий торт з вишнями й горішками по біло-рожевому кремі з шоколадом по краях.

Невтомний розум людини втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом.

Потім він танцював зі схожою на гречанку дівчиною з довгими косами у білій сукні на високих підборах.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем — і стеля над готичним храмом сосен спаде на мене зливою озер.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Пристанційні вогні обмацують тіло ночі, зі сну вологе, і колеса абзац за абзацом перечитують повість дороги.

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Вишитий руками матері рушник оберігає дитину від зла та нещастя.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.