Відокремлення прикладок

 Кріпак, незграба, злидень, гайдамака... Чи це не ти?

 ... А як спадуть, як рабства лід Протне нова зоря,

Малюк і муж, і ветхий дід Прославлять Кобзаря!

 Ось тобі яблуко червонобоке, Старший мій сину Микитко.

 Катря Катрю видає, приданого не дає.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога.

Вулицею котиться віз із колесами, оббитими залізом.

Славко витягає з портфеля підручник і читає, затуливши долонями вуха.

Я розповів Юлькові, що їздив з батьком до Страдчого — невеликого села під горою, залісненою й стрімкою, на самому вершечку якої стара-престара дерев’яна церква.

Повертаючись увечері з тренування, Славко завжди заставав на столі склянку прохолодного чаю з цитриною і свої улюблені сухарики з родзинками.

Ніна Леонідівна Бічуя українська письменниця і перекладачка нині мешкає у Львові.

А ось Андрій Степанович його тренер.

І раптом сорока згадалася, що вони її тоді з тим хлопцем Юльковим приятелем віднесли до старої вчительки.

Свою першу книгу, збірку новел та оповідань "Люблю сині зорі" – Дрозд опублікував у двадцятирічному віці.

Проте мріям українського прозаїка Михайла Коцюбинського про гімназію та університет не судилося здійснитися.

І можна досхочу тішитися уявою що це він білий кінь жене до водопою і сірих і гнідих і вороних і перістих.

Вони люди знають на Шептала можна покластися.

Уся цінність твору "Білий кінь Шептало" алегоричного оповідання в тому що воно жодною мірою не стратило своєї актуальності

Читачі знають Ніну Бічую, як авторку прозових творів для дітей та дорослих.

Лілі як актриса із практикою, добре трималася на людях

Чоловік на ім'я Степан, наблизився до огорожі і хвацько стрельнув батогом, аж луна покотилась од клуні.

Влітку ж мама перекидала скриню догори днищем і складала зверху різний непотріб — старі чоботи, шмаття, онучі.

Озброєні діти Залізнякові ми пройдем шляхами при стиглому житі.

Мартинюк високий сухорлявий чоловік тепло дивився на прибулих.

Українська співачка Руслана Лижичко здобула перемогу на Євробаченні.

Він же Тичина багато зробив у справі перекладів з болгарської мови на українську.

Палкий поборник охорони природи Остап Вишня малює свої пейзажі із задушевним ліризмом.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Наймичка невсипуща щовечір небога свою долю проклинає.

Чемпіон світу з боксу Віталій Кличко вкотре переміг.

Серед лісу особливий подив викликає могутній дуб цар лісу.

Згадаймо гордість нашої культури класичний театр корифеїв.

Фільм О. Довженка «Земля» було визнано як шедевр світового кіно.

Україна в усній народній творчості давно оспівана як хлібний край.

Я їхав в Одесу влаштовуватися на кінофабрику як режисер.

«Звенигора» в моїй свідомості відклалася як одна з найцікавіших робіт.

Осип Микитка як командир на вимогу ворога вийшов з натовпу бійців.

Петро Яцик як мільйонер фінансово підтримував мовний конкурс в Україні.

Миргород як лікувальний курорт один із найвідоміших в Україні.

Олександр Мурашко відомий у живописі як художннк-імпрєсіоніст.

Чистотіл грицики і деревій відомі в народі як лікарські рослини.

Мавка в «Лісовій пісні» постає як образ високої духовності.

Тішилася Ганна скоромовкою  як  піснею.

Доброта потрібна людям  як  хліб.

Лисенко відомий у світі  як  композитор.

Ця дівчина… Обличчя  як  з ікон.

Софія височіє над Дніпром  як  свіча.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака: стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого скромного закоханого в життя і поезію.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака, стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного, закоханого в життя і поезію,

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака — стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного закоханого в життя і поезію.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака — стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного, закоханого в життя і поезію.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака — стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого — скромного, закоханого в життя і поезію.