ВІКТОРИНА З ХІМІЇ 2

Я з металами стою,

Хоч м’який, мов масло.

Жовтим полум’ям горю

Й довго не погасну.

Я поширений доволі

В соді, склі, в кухонній солі.

Срібно-білий активний метал,

І повітря боїться він дуже.

Є у ґрунті, у наших кістках

І у водах підземних потужних…

Є він в наших зубах білосніжних,

А тому він метал дивовижний

Його у Всесвіті найбільше,

Знайти можна на зірках,

Серед газів він найлегший,

І як згоряє – чуєм “пах”

Він завжди навколо нас –

Без запаху, безбарвний газ.

Для металів небезпечний,

При горінні – він доречний.

Якби зник він на Землі –

Повимирали би усі

Небезпечний та отруйний,

А хімічно майже буйний,

Жовто-зелений та різкий,

Розчинний у воді й леткий,

Ним відбілюють тканини,

Виготовлюють токсини

Як отрутохімікати,

Щоб посіви зберігати

Має кілька видозмін,

То чорний, то червоний він,

То білий, твердий, кристалічний,

Отруйний, з запахом часничним

Цей елемент цікавий тим,

Що є в сполуках не один,

Утворює графіт, алмази,

І відомий ще як сажа

Цей метал червонуватий,

Сильно електропровідний,

Як в йон перетворити атом,

То розчин стане голубий. 

Атоми цього металу

В природній крейді є, в вапні,

У мармурі його чимало

І в штукатурці у стіні

Не розчинюся я ніколи

Ані в лугах, ні в кислоті.

Красу дарую всім навколо,

І назва світла у мені.

В морській воді я проживаю,

На твердість її впливаю,

Тому вона гірка на смак.

Я – дванадцятий знак!

Найбільш поширений метал,

Як глина, у землі лежав.

Але знайшли чудовий спосіб

Й видобувають його й досі.

Він легкий у каструлях наших,

В яких ми варим борщ чи кашу,

У літаках сріблясто-білих,

Потужних, але легкокрилих.

Він срібний, наче сніг чи іній,

І зветься гарно