Вставні слова і речення

Тобі, земле моя рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання.

Тобі , кажуть, з гір усю країну видно.

Дорогий друже, довго ти чекав мого листа.

Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали.

Далеко-далеко( те знають хіба що лелеки) розкидала доля кептарики і сіряки.

І ось, нарешті, вершина.

На щастя, її запросила до себе на село наша старша тітка.

Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку.

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде.

На щастя,літак ішов по курсу на схід.

Літаки, здавалось, ідуть зовсім беззвучно.

Не можна,кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна.

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега.

На жаль, чудес на світі не буває.

І того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми.

Та й , між нами кажучи, не дуже й заснеш, коли таке гарчання під боком.

І, справді, світало вже.

Така, здається, й я була торік.

Отже, не пускайте слів попереду думки.

Він був маленький, незавидний, але з густою гривою і , як пізніше виявилось, разюче невтомний.

Звали нашого діда як я потім довідавсь, Семеном.

Діти щойно, вона це добре пам'ятала! - були тут поруч.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває.

Певно руїну ту буря зробила.

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Дещо правда піднялось із тії неслави.

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпан "Мідний вершник", "Синій птах", флокс "Декабристи".

Пан здавалося був ладен з'їсти Миколу.

От бувало слухаю на відстані.

Не раз бувало гірко нене.

Правду кажучи, його вабив не розкішний палац, а столітні дуби в лісі.

У поля виходжу і, здається бачу і цвіт очей,і посмішку гарячу.

Чи , може,у мене настав отой момент, коли чоловік сам собі дивується.