Вставні слова і речення (до уроку в 11 класі, профіль)

А. Чужі недоліки видно краще.

Б. Із пагорба видно чудові сільські краєвиди.

В. Сьогодні видно не наш день.

Г. Сьогодні видно вашу роботу.

А. Очевидно ми прийшли занадто швидко.

Б. Очевидно – вставне слово.

В. Було очевидно кого відберуть у десятку кращих спортсменів року.

Г. Очевидно й неймовірно – однорідні члени речення.

А Коні були завжди тільки кіньми натомість люди як відомо стають усім на світі.

Б І коли наші руки зустрічаються вічна історія із цими руками Клавдія Петрівна втрачає свідомість.

В У травні каштани як я люблю цю пору вибухають білими салютами.

Г Вузенький хідник витканий зі смужок різнокольорового ганчір'я хтось розкинув його сушитися уздовж парканчика теж був раритетним.

А Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

Б Товариш, видно: не зрозумів жарту.

В Горе, кажуть, за горе чіпляється.

Г Моє серце мабуть болітиме, як не стрінемось ми в житті.

А Кажуть, карлики так дрібніють, що непомітно можуть залізти в душу.

Б А мої друзяки, чесно кажучи, не з хороброго десятка.

В Народу були зав'язані очі, а він, проте, повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Г Мар'яна невдоволено хитнула головою, проте, взяла зі столу сорочку.

А уявіть

Б принаймні

В можливо

Г без сумніву.

А. Упевненість або невпевненість у повідомленні.

Б. Почуття (емоційна оцінка повідомлюваного).

В. Ввічливість для активізації бесіди.

Г. Вказівку на джерело повідомлення.

Ґ. Послідовність викладу думок, зв'язок їх між собою.

А. Здавалось, пісні пахнуть, квіти співають, місяць дзвенить (П.Панч).

Б. Перечитав я Ваші байки… Видно, вони у Вас, як казав колись Гоголь, не витанцювались (Панас Мирний).

В. А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й по садив біля телеграфного стовпа, на дорозі, де мав іти той бідолаха-бухгалтер… (Остап Вишня).

Г. Але ж у нас посвідчить всяк вони не скаржились ні на що (Леся Українка).

А. І ось, нарешті, вершина (О. Гончар).

Б. А Ярема – страшно глянуть – по три, по чотири так і кладе (Т. Шевченко).

В. Брянський оцінював бій не лише за його результатами, хоч це, звичайно, головне (О. Гончар).

Г. Ми не є смиренні (всім смирення досить), – ми свідомість людства, що протест підносить! (П. Тичина).

А. І навіть в Арктиці суворій проб’ються може ручаї (Л.Дмитренко).

Б. Була чудова золота пора, яку звичайно так і звуть – київська осінь (М.Терещенко).

В. І ось раптом хребет розломився, вогняна тріщина прокотилась впоперек нього, до самого низу (О.Гончар).

Г. Як хоч, а річку кажуть перескоч (Панас Мирний).

А. Як підмет?

Б. Як додаток?

В. Ніяк не підкреслюються

Г. Як обставина.

А. Він скочив на ноги і здавалося заповнив собою всю хатину.

Б. Вона зупинилася перевести подих, а тоді знову заговорила, розповідаючи здається те, що пекло їй серце багато років.

В. Цей звук здавався Гаррі сиреною.

Г. До дядька Вернона здається знову повернулася відвага.