Вставні слова (словосполучення, речення)

Там кажуть лісове озеро покрилось тонкою кригою.

Батьки завжди мені кажуть бути уважним на уроках.

Люди кажуть що його сьогодні не бачили.

Про це вже й в селі кажуть.

Хлопці про наші плани на це літо навіть не здогадувалися.

Бали хризантем проводять традиційно наприкінці листопада.

Інколи найщиріша правда здається такою неправдоподібною.

Ви зараз звичайно можете передумати їхати в це відрядження.

Було зляга на вії півсон легенький... 

І в них було кохання, як у мене. 

Якби у світі було менше проблем... 

Було в батька три сини. 

Видно побачитися не вдасться. 

Видно треба відпочити. 

М’яча ніде не було видно. 

Видно так мало бути. 

Та що ви, хлопцi! 

Усі навколо нас: і дорослі, і малі — затамували подих. 

Він виконував відповідальне секретне доручення. 

Навiть, i не думайте вiдмовлятися. 

Хоч як не хотілося але довелося-таки признатися.

Справді сонце вже встало й оглянуло світ палаючим поглядом.

Він може перейти вбрід річку.

Тут навіть повітря здавалося несло в собі золотисті відтінки.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

… весна вже настала?

Наш тренер… Дніпро перепливти.

Україна … знову перемогти.

Кожен … мріяти про велике.

Але доля звела нас дуже близько і повірте здружила.

Сміх кажуть вікку додає.

Населення на диво зустріло нас привітно.

Пишу листа із Кабарди тобі земля ця невідома.

По вулиці йду і здається уперше розплющив я очі на світ.

Буває часом сліпну від краси.

Звали нашого діда як я потім довідавсь Семеном.

Правда перемагає зло.

Мабуть людині не можна відриватися від рідного берега.

Сумління людське виявляється схоже на вулик, його теж можна розтривожити.

Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх, задощило.

А хлібам золотистим, здається немає кінця.