ЗНО 2021 МОВА 15 варіант

Додано: 26 травня 2020
Предмет: Українська мова, 11 клас
Копія з тесту: ЗНО 2021 МОВА 15 варіант
Тест виконано: 65 разів
33 запитання
Запитання 1

Апостроф треба писати на місці пропусків у рядку

варіанти відповідей

широке подвір..я, свіже п..юре

духм..яний хліб, моєю любов..ю

роз..яснити правило, нове ател..є   

міцний зв..язок, заповнити пів..ями

Запитання 2

НЕМАЄ лексичної помилки у варіанті

варіанти відповідей

вільна вакансія

найстарший брат

інша альтернатива

моя автобіографія

Запитання 3

Спільнокореневим до слова очі є


варіанти відповідей

поночі

заочний

очисний

очікувати

Запитання 4

Перший склад наголошений у слові

варіанти відповідей

жалюзі

читання

літопис

зручний

Запитання 5

НЕПРАВИЛЬНО вжито прийменник у словосполученні

варіанти відповідей

бити по воротах

іспит по фізиці

ходити по полю

жити по правді

Запитання 6

Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в рядку

варіанти відповідей

Я завжди з трепетом чекав, коли прилетять до нас лелеки.

Пальми, які стояли неподалік, утворювали зелену покрівлю.

Мене дуже зворушили слова, які вимовила незнайомка.

Зовсім потемніло, коли я вирішив прогулятися.

Запитання 7

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Володимирський (С,с)обор значно молодший за Софію (К,к)иївську, проте він по-своєму гарний та величний. (2) Його збудовано 1882 року в (Н,н)еовізантійському стилі. (3) Храм, що при­крашає один з (К,к)иївських пагорбів увінчано сьома синіми банями, прикрашеними золотими зір­ками. (4) Особливу художню цінність мають внутрішні настінні розписи, виконані відомими художниками. (5) Серед них — Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Микола Пимоненко й інші.

7. З великої літери в тексті треба писати виділене слово

варіанти відповідей

(С,с)обор

(К,к)иївську

(Н,н)еовізантійському

(К,к)иївських

Запитання 8

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Володимирський (С,с)обор значно молодший за Софію (К,к)иївську, проте він по-своєму гарний та величний. (2) Його збудовано 1882 року в (Н,н)еовізантійському стилі. (3) Храм, що при­крашає один з (К,к)иївських пагорбів увінчано сьома синіми банями, прикрашеними золотими зір­ками. (4) Особливу художню цінність мають внутрішні настінні розписи, виконані відомими художниками. (5) Серед них — Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Микола Пимоненко й інші.

Неповним є речення

варіанти відповідей

1

2

3

5

Запитання 9

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Володимирський (С,с)обор значно молодший за Софію (К,к)иївську, проте він по-своєму гарний та величний. (2) Його збудовано 1882 року в (Н,н)еовізантійському стилі. (3) Храм, що при­крашає один з (К,к)иївських пагорбів увінчано сьома синіми банями, прикрашеними золотими зір­ками. (4) Особливу художню цінність мають внутрішні настінні розписи, виконані відомими художниками. (5) Серед них — Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Микола Пимоненко й інші.

Слово храм (речення 3) ужито замість собор як його

варіанти відповідей

антонім

синонім

омонім

паронім

Запитання 10

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Володимирський (С,с)обор значно молодший за Софію (К,к)иївську, проте він по-своєму гарний та величний. (2) Його збудовано 1882 року в (Н,н)еовізантійському стилі. (3) Храм, що при­крашає один з (К,к)иївських пагорбів увінчано сьома синіми банями, прикрашеними золотими зір­ками. (4) Особливу художню цінність мають внутрішні настінні розписи, виконані відомими художниками. (5) Серед них — Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Микола Пимоненко й інші.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

варіанти відповідей

1

3

4

5

Запитання 11

Однакова кількість букв і звуків у кожному слові рядка   

варіанти відповідей

смієшся, щавель, прояснення 

щільність, навчання, якість 

каяття, порядок, прем’єра

щедрість, юність, бджола 

юнь, шістдесят, віньєтка

Запитання 12

Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

варіанти відповідей

сер..цевий, піз..ній, контрас..ний 

облас..ний, аванпос..ний, перс..ні 

капос..ний, якіс..ний, шіс..надцять  

мес..ник, блис..нути, невіс..чин

боліс..ний, пристрас..ний, ус..ний

Запитання 13

Апостроф треба писати в усіх словах рядка  

варіанти відповідей

роз..ївся, сухом..ятка, моркв..яний

Солов..яненко, ател..є, без..ядерний 

черв..ячок, бур..яний, запам..ятати  

кар..єра, розм..якшити, переб..єшся    

роз..яснити, дез..активація, з..єднати

Запитання 14

Букву Е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

об..регти, горл..чка, вел..тень   

д..тальний, далеч..на, кач..чка    

куч..рі, зал..денілий, сем..ро

мавп..ня, оч..видець, вогн..ще   

л..вада, прим..рити, дон..чка

Запитання 15

Разом пишуться всі слова в рядку

варіанти відповідей

народно/поетичний, лимонно/кислий, суспільно/корисний   

усесвітньо/відомий, хвиле/відбійний, легко/атлетичний

радіо/гурток, міні/маркет, сільсько/господарський 

восьми/тонний, західно/німецький, хитро/мудрий

жовто/гарячий, військово/полонений, жар/птиця

Запитання 16

Після речення  Вийшло сонце... треба поставити тире, якщо серед варіантів його продовження вибрати

варіанти відповідей

усе навколо золотом засяяло   

коли ми під’їжджали до моря.  

якого ми так давно-давно чекали.  

нарешті закінчився останній урок.

що довго ховалося за сизими хмарами.

Запитання 17

Однорідними членами ускладнено речення

варіанти відповідей

Питай не старого, а бувалого.   

Зернина — то життя в сповитку. 

Хоч у вухо бгай — фразеологізм. 

І кожен фініш — це, по суті, старт.

Стрункі білі берези навколо озера.

Запитання 18

Правильно написано числівник

варіанти відповідей

трьохста вісімдесяти

шестидесяти чотирьох

на дев’яностах трьох

сімохсот п’ятдесяти

п’ятьмастами сімома

Запитання 19

До одного роду належать обидва іменники рядка

варіанти відповідей

Димерка, нежить 

обитель, Єгипет  

какаду, ООН  

тюль, Токіо

авеню, путь

Запитання 20

Між підметом і присудком обов’язково треба поставити тире в реченні (розділові знаки про­пущено)

варіанти відповідей

Ми не безліч стандартних я. 

Усе геніальне у світі просте.

Запоріжжя козацька колиска.

Дніпро оспіваний у фольклорі. 

Самотність як обірвана струна.

Запитання 21

Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження Наша роди­на їздить до моря... вибрати

варіанти відповідей

аби насолодитися сонцем і водою.  

а сім’я моєї подруги — у Карпати.   

відпочивати й оздоровлюватися.   

не змінюючи звичного маршруту.

і в село до маминої сестри.

Запитання 22

Граматично правильне продовження речення Читаючи художній твір, ... подано в рядку

варіанти відповідей

формується естетичний смак.    

запам’ятовується багато слів.  

велике значення має його зміст.    

збагачується словниковий запас.   

зважайте на діалектизми й архаїзми.

Запитання 23

Прочитайте речення. Слова повинні буть покірні чуттям (1) і помислам твоїм (2) і рими мусять бути вірні (3) як дру­зі (4) в подвигу святім. Кому треба поставити на місці цифр     

варіанти відповідей

1, 2 

1, 3 

2, 3 

2, 4 

3, 4

Запитання 24

Установіть відповідність між фразеологізмом і його значенням.

Фразеологізм                                  Значення

1 ходити на пальцях                    А марно щось утрачати      

2 дивитися крізь пальці            Б робити зауваження в гострій формі 

3 виколупати з пальця               В за всяку ціну дістати що-небудь   

4 текти крізь пальці                   Г навмисне не помічати чогось   

Д тихо й обережно поводитися

варіанти відповідей

1Д 2Г 3В 4А

1Г 2Д 3В 4А

1Д 2В 3Г 4А

1Д 2Г 3А 4В

1Д 2Г 3В 4Б

Запитання 25

З’ясуйте вид підрядного речення за прикладами.

1 обставинне умови                   

2 обставинне причини              

3 обставинне способу дії           

4 обставинне порівняльне        


А Весна починається відтоді, відколи розцвітають підсніжники.

Б Двір сплановано так, що діти від вулиці ізольовані.

В Як разом будемо стояти, наш буде верх.

Г Чумаки не любили заліза, бо воно притягає грім.

Д Чайка скиглить, мов за дітьми плаче.

варіанти відповідей

1В 2Г 3Б 4Д 

1Г 2В 3Б 4Д 

1В 2Б 3Г 4Д 

1В 2Г 3Д 4Б

1В 2Г 3Б 4А 

Запитання 26

Установіть відповідність між відокремленим членом речення та його прикладом.

Відокремлений член речення                                       

1 додаток  2 обставина 3 означення 4 прикладка                     


Приклад

А Його слуги — хмари, гори, темниці — закривають тебе від мене.

Б Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло.

В Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надії.

Г Поки залізо тряслось і лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини

Д Чи ще щось є у світі, опріч сих двох полонин?                                       

варіанти відповідей

1Д 2Г 3В 4А 

1Г 2Д 3В 4А 

1Д 2В 3Г 4А 

1Д 2Г 3А 4В 

1Д 2Г 3В 4Б 

Запитання 27

З’ясуйте синтаксичну роль виділених у реченні слів (цифра позначає наступне слово). І (1 )досі ранки (2)холодні, але промені (3)сонця поволі вже заливають (4)степ золотом. 

1        А підмет 

2        Б присудок  

3        В додаток  

4        Г обставина 

           Д означення 

варіанти відповідей

1Г 2Б 3Д 4В

1Б 2Г 3Д 4В

1Г 2Д 3Б 4В

1Г 2Б 3В 4Д

1Г 2Б 3Д 4А

Запитання 28

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). Виноград плакав (1)і плакав, але (2)ніхто не зупинявся (3)коло нього, усі поспішали в поле, на городи, усі (4)не мали часу.

1                            А частка

2                            Б сполучник 

3                            В займенник 

4                            Г прислівник 

                              Д прийменник

варіанти відповідей

1Б 2В 3Д 4А 

1В 2Б 3Д 4А 

1Б 2Д 3В 4А 

1Б 2В 3А 4Д 

1Б 2В 3Д 4Г 

Запитання 29

АМЕРИКАНЕЦЬ В УКРАЇНІ

(1-5) У вересні 2017 року разом з волонтерами Корпусу миру я приїхав до Житомира, поселив­ся в українській сім’ї. Мені дісталася кімната в хрущовці. У квартирі жила жінка з двома дітьми. Її чоловік приїжджав на вихідні. Помешкання було маленьке, але мене вразила привітність українців. До мого приїзду стіл заставили стравами. Найкраще господині вдалися голубці, а холодець не спо­добався.

(6-11) Щодня вп’ятьох збирались у квартирі інструктора. По 3-4 години вчили мову. Опанову­вали лексику з різних тем: продукти, транспорт, дозвілля, сім’я. Мали практичні завдання — піти в магазин по харчі. Кажемо продавчині: «Добрий день! Чи є у вас цукор, серветки й молоко?» А вона нам: «Что? Что дать? Сахар? Скока? Какие салфетки?» Таких слів не знали, але якось порозумілися. Американці звикли при зустрічі запитувати, як справи. У мене виходило українською щось подібне до «як sparrow». Але в Житомирі часто відповідали: «Мы незнакомы».

(12-15) Аби швидше вивчити мову, листувався з українськомовними знайомими. Деякі слова не міг перекласти. Онлайн-перекладач підказував, що вислів російською. Коли перемикав на російську, писало, що вислів українською. Так дізнався про суржик. Зрозумів, що це природне явище для мультикультурних громад.

(16-19) «Тобі пощастило. Там говорять літературною українською мовою», — казали житомир­ські друзі, коли вирушав на захід України. Приїжджаю в Самбір і чую: «Чесьть (польською — привіт)! Як ся маєш?» Думаю: що я повинен мати? Питають: «Як тобі Україна?» Не розумів, бо в реченні не було дієслова. Або ще: «Даєш собі раду?» Думав: кому й що я маю дати?

(20-22) Приїхав до Самбора 1 грудня. Лежав сніг, а я в легенькій курточці й кросівках. Питають: «Де твої зимові мешти?» У словнику такого слова не було. Співрозмовники розтлумачили. Черевики купив, а жінка, у якої орендую хату, віддала дублянку, бо не могла дивитися, як я мерзну.

(23-25) Знайти житло допоміг Корпус миру. На земельній ділянці стоїть ще одна хата, у якій живуть господарі. У своєму помешканні сам мушу прибирати. Коли погано замету, господиня жартує, що наступного разу візьме дівчину, аби утримувала все в порядку.

(26-28) Спочатку було важко сприймати українську гостинність, коли по декілька разів припро­шують їсти-пити. А випити ще й три рази треба, а четвертий — за чоловіків, а парне число теж не можна, тож мусить бути п’ятий. Американцям достатньо відмовити тільки раз.

"(29-33) Підзаробляти Корпус миру забороняє. Отримую 5 тисяч гривень стипендії. З тисячі від­даю за оренду житла. На решту живу. Найчастіше харчуюся гречкою, овочами, інколи купую курку. На молочних продуктах економлю, їжджу електричками. Раніше до Львова проїзд коштував 20 гри­вень, тепер подорожчав до 35. Живу, як багато українців, а не як американець, який приїхав і розказує, як треба жити.

(34-37) Потягами об’їхав усю Львівщину й трохи сусідніх областей. Громадський транспорт в Україні добре розвинений, ним можна будь-куди дістатися. Місцеві жителі жаліються на плацкарти, але це зручно — лежиш і платиш недорого. Подорожував Китаєм. Там середня три­валість поїздки — 8 годин. Зі знайомою вдалося купити квитки на поїзд лише на стоячі місця.

(38-43) На початку навчального року викладачі Самбірського економічного коледжу запропону­вали студентам тренінг зі створення власної справи. Після кожного заняття обговорювали проєкти. Американці звикли, що на свою роботу отримують і негативні відгуки — так її вдосконалюють. Укра­їнські студенти не наважувалися критикувати. А коли казали, що це нудно, неправильно, ображались одне на одного. Навчив їх «сендвіч-відгуку»: позитивний коментар, недоліки й поради, як покращити роботу.

(44-46) Купив яблук і приніс як гостинці. А мене запитують: «Де взяв? То ж хімія». Так дізнався, що тут можна поласувати фруктами, якщо гілки дерева звисають за паркан.

Довідка

Де від Альфонсо Мірамонтес, 24 роки, волонтер. Народився 16 серпня 1994 року в Сан- Дієго, США. Мати померла від раку. Батько — фермер. Ріс у Каліфорнії, США. Там закінчив школу. Мріяв стати пожежником. У 2010 році вступив до університету в штаті Чивава (Мексика). Вивчав фінанси. Тоді ж став членом консервативної партії «Ассіоп Хасіопаї». Упроваджував державні програми для молоді. Подорожував США, Мексикою, Китаєм, Італією, Францією, Данією, Польщею. У США вступив до Корпусу миру. У вересні позаторік приїхав в Україну. Три місяці в Житомирі готувався до місії з іншими волонтерами. У грудні прибув до Самбора на Львівщині. Працює при міській раді. Проводить тренінги з управління проєктами. Допомагає залучати інвестиції до громад. Житиме тут до листопада 2019 року.

Розповіддю про спілкування-з житомирянами в громадських місцях (рядки 6-11) Девід хотів сказати, що багато жителів цього міста

варіанти відповідей

гостинні люди

не знають англійської

дуже комунікабельні

нехтують українською в громадських місцях

Запитання 30

АМЕРИКАНЕЦЬ В УКРАЇНІ

(1-5) У вересні 2017 року разом з волонтерами Корпусу миру я приїхав до Житомира, поселив­ся в українській сім’ї. Мені дісталася кімната в хрущовці. У квартирі жила жінка з двома дітьми. Її чоловік приїжджав на вихідні. Помешкання було маленьке, але мене вразила привітність українців. До мого приїзду стіл заставили стравами. Найкраще господині вдалися голубці, а холодець не спо­добався.

(6-11) Щодня вп’ятьох збирались у квартирі інструктора. По 3-4 години вчили мову. Опанову­вали лексику з різних тем: продукти, транспорт, дозвілля, сім’я. Мали практичні завдання — піти в магазин по харчі. Кажемо продавчині: «Добрий день! Чи є у вас цукор, серветки й молоко?» А вона нам: «Что? Что дать? Сахар? Скока? Какие салфетки?» Таких слів не знали, але якось порозумілися. Американці звикли при зустрічі запитувати, як справи. У мене виходило українською щось подібне до «як sparrow». Але в Житомирі часто відповідали: «Мы незнакомы».

(12-15) Аби швидше вивчити мову, листувався з українськомовними знайомими. Деякі слова не міг перекласти. Онлайн-перекладач підказував, що вислів російською. Коли перемикав на російську, писало, що вислів українською. Так дізнався про суржик. Зрозумів, що це природне явище для мультикультурних громад.

(16-19) «Тобі пощастило. Там говорять літературною українською мовою», — казали житомир­ські друзі, коли вирушав на захід України. Приїжджаю в Самбір і чую: «Чесьть (польською — привіт)! Як ся маєш?» Думаю: що я повинен мати? Питають: «Як тобі Україна?» Не розумів, бо в реченні не було дієслова. Або ще: «Даєш собі раду?» Думав: кому й що я маю дати?

(20-22) Приїхав до Самбора 1 грудня. Лежав сніг, а я в легенькій курточці й кросівках. Питають: «Де твої зимові мешти?» У словнику такого слова не було. Співрозмовники розтлумачили. Черевики купив, а жінка, у якої орендую хату, віддала дублянку, бо не могла дивитися, як я мерзну.

(23-25) Знайти житло допоміг Корпус миру. На земельній ділянці стоїть ще одна хата, у якій живуть господарі. У своєму помешканні сам мушу прибирати. Коли погано замету, господиня жартує, що наступного разу візьме дівчину, аби утримувала все в порядку.

(26-28) Спочатку було важко сприймати українську гостинність, коли по декілька разів припро­шують їсти-пити. А випити ще й три рази треба, а четвертий — за чоловіків, а парне число теж не можна, тож мусить бути п’ятий. Американцям достатньо відмовити тільки раз.

"(29-33) Підзаробляти Корпус миру забороняє. Отримую 5 тисяч гривень стипендії. З тисячі від­даю за оренду житла. На решту живу. Найчастіше харчуюся гречкою, овочами, інколи купую курку. На молочних продуктах економлю, їжджу електричками. Раніше до Львова проїзд коштував 20 гри­вень, тепер подорожчав до 35. Живу, як багато українців, а не як американець, який приїхав і розказує, як треба жити.

(34-37) Потягами об’їхав усю Львівщину й трохи сусідніх областей. Громадський транспорт в Україні добре розвинений, ним можна будь-куди дістатися. Місцеві жителі жаліються на плацкарти, але це зручно — лежиш і платиш недорого. Подорожував Китаєм. Там середня три­валість поїздки — 8 годин. Зі знайомою вдалося купити квитки на поїзд лише на стоячі місця.

(38-43) На початку навчального року викладачі Самбірського економічного коледжу запропону­вали студентам тренінг зі створення власної справи. Після кожного заняття обговорювали проєкти. Американці звикли, що на свою роботу отримують і негативні відгуки — так її вдосконалюють. Укра­їнські студенти не наважувалися критикувати. А коли казали, що це нудно, неправильно, ображались одне на одного. Навчив їх «сендвіч-відгуку»: позитивний коментар, недоліки й поради, як покращити роботу.

(44-46) Купив яблук і приніс як гостинці. А мене запитують: «Де взяв? То ж хімія». Так дізнався, що тут можна поласувати фруктами, якщо гілки дерева звисають за паркан.

Довідка

Де від Альфонсо Мірамонтес, 24 роки, волонтер. Народився 16 серпня 1994 року в Сан- Дієго, США. Мати померла від раку. Батько — фермер. Ріс у Каліфорнії, США. Там закінчив школу. Мріяв стати пожежником. У 2010 році вступив до університету в штаті Чивава (Мексика). Вивчав фінанси. Тоді ж став членом консервативної партії «Ассіоп Хасіопаї». Упроваджував державні програми для молоді. Подорожував США, Мексикою, Китаєм, Італією, Францією, Данією, Польщею. У США вступив до Корпусу миру. У вересні позаторік приїхав в Україну. Три місяці в Житомирі готувався до місії з іншими волонтерами. У грудні прибув до Самбора на Львівщині. Працює при міській раді. Проводить тренінги з управління проєктами. Допомагає залучати інвестиції до громад. Житиме тут до листопада 2019 року.

Про суржик Девід дізнався завдяки

варіанти відповідей

спілкуванню з житомирянами

роботі в економічному коледжі

читанню журналістських статей 

використанню онлайн-перекладача

Запитання 31

АМЕРИКАНЕЦЬ В УКРАЇНІ

(1-5) У вересні 2017 року разом з волонтерами Корпусу миру я приїхав до Житомира, поселив­ся в українській сім’ї. Мені дісталася кімната в хрущовці. У квартирі жила жінка з двома дітьми. Її чоловік приїжджав на вихідні. Помешкання було маленьке, але мене вразила привітність українців. До мого приїзду стіл заставили стравами. Найкраще господині вдалися голубці, а холодець не спо­добався.

(6-11) Щодня вп’ятьох збирались у квартирі інструктора. По 3-4 години вчили мову. Опанову­вали лексику з різних тем: продукти, транспорт, дозвілля, сім’я. Мали практичні завдання — піти в магазин по харчі. Кажемо продавчині: «Добрий день! Чи є у вас цукор, серветки й молоко?» А вона нам: «Что? Что дать? Сахар? Скока? Какие салфетки?» Таких слів не знали, але якось порозумілися. Американці звикли при зустрічі запитувати, як справи. У мене виходило українською щось подібне до «як sparrow». Але в Житомирі часто відповідали: «Мы незнакомы».

(12-15) Аби швидше вивчити мову, листувався з українськомовними знайомими. Деякі слова не міг перекласти. Онлайн-перекладач підказував, що вислів російською. Коли перемикав на російську, писало, що вислів українською. Так дізнався про суржик. Зрозумів, що це природне явище для мультикультурних громад.

(16-19) «Тобі пощастило. Там говорять літературною українською мовою», — казали житомир­ські друзі, коли вирушав на захід України. Приїжджаю в Самбір і чую: «Чесьть (польською — привіт)! Як ся маєш?» Думаю: що я повинен мати? Питають: «Як тобі Україна?» Не розумів, бо в реченні не було дієслова. Або ще: «Даєш собі раду?» Думав: кому й що я маю дати?

(20-22) Приїхав до Самбора 1 грудня. Лежав сніг, а я в легенькій курточці й кросівках. Питають: «Де твої зимові мешти?» У словнику такого слова не було. Співрозмовники розтлумачили. Черевики купив, а жінка, у якої орендую хату, віддала дублянку, бо не могла дивитися, як я мерзну.

(23-25) Знайти житло допоміг Корпус миру. На земельній ділянці стоїть ще одна хата, у якій живуть господарі. У своєму помешканні сам мушу прибирати. Коли погано замету, господиня жартує, що наступного разу візьме дівчину, аби утримувала все в порядку.

(26-28) Спочатку було важко сприймати українську гостинність, коли по декілька разів припро­шують їсти-пити. А випити ще й три рази треба, а четвертий — за чоловіків, а парне число теж не можна, тож мусить бути п’ятий. Американцям достатньо відмовити тільки раз.

"(29-33) Підзаробляти Корпус миру забороняє. Отримую 5 тисяч гривень стипендії. З тисячі від­даю за оренду житла. На решту живу. Найчастіше харчуюся гречкою, овочами, інколи купую курку. На молочних продуктах економлю, їжджу електричками. Раніше до Львова проїзд коштував 20 гри­вень, тепер подорожчав до 35. Живу, як багато українців, а не як американець, який приїхав і розказує, як треба жити.

(34-37) Потягами об’їхав усю Львівщину й трохи сусідніх областей. Громадський транспорт в Україні добре розвинений, ним можна будь-куди дістатися. Місцеві жителі жаліються на плацкарти, але це зручно — лежиш і платиш недорого. Подорожував Китаєм. Там середня три­валість поїздки — 8 годин. Зі знайомою вдалося купити квитки на поїзд лише на стоячі місця.

(38-43) На початку навчального року викладачі Самбірського економічного коледжу запропону­вали студентам тренінг зі створення власної справи. Після кожного заняття обговорювали проєкти. Американці звикли, що на свою роботу отримують і негативні відгуки — так її вдосконалюють. Укра­їнські студенти не наважувалися критикувати. А коли казали, що це нудно, неправильно, ображались одне на одного. Навчив їх «сендвіч-відгуку»: позитивний коментар, недоліки й поради, як покращити роботу.

(44-46) Купив яблук і приніс як гостинці. А мене запитують: «Де взяв? То ж хімія». Так дізнався, що тут можна поласувати фруктами, якщо гілки дерева звисають за паркан.

Довідка

Де від Альфонсо Мірамонтес, 24 роки, волонтер. Народився 16 серпня 1994 року в Сан- Дієго, США. Мати померла від раку. Батько — фермер. Ріс у Каліфорнії, США. Там закінчив школу. Мріяв стати пожежником. У 2010 році вступив до університету в штаті Чивава (Мексика). Вивчав фінанси. Тоді ж став членом консервативної партії «Ассіоп Хасіопаї». Упроваджував державні програми для молоді. Подорожував США, Мексикою, Китаєм, Італією, Францією, Данією, Польщею. У США вступив до Корпусу миру. У вересні позаторік приїхав в Україну. Три місяці в Житомирі готувався до місії з іншими волонтерами. У грудні прибув до Самбора на Львівщині. Працює при міській раді. Проводить тренінги з управління проєктами. Допомагає залучати інвестиції до громад. Житиме тут до листопада 2019 року.

Про соціальний статус Девіда читач дізнається з

варіанти відповідей

розповіді про яблука, куплені в супермаркеті

тренінгів, проведених у коледжі

якості прибирання помешкання   

інформації, поданої в довідці

Запитання 32

АМЕРИКАНЕЦЬ В УКРАЇНІ

(1-5) У вересні 2017 року разом з волонтерами Корпусу миру я приїхав до Житомира, поселив­ся в українській сім’ї. Мені дісталася кімната в хрущовці. У квартирі жила жінка з двома дітьми. Її чоловік приїжджав на вихідні. Помешкання було маленьке, але мене вразила привітність українців. До мого приїзду стіл заставили стравами. Найкраще господині вдалися голубці, а холодець не спо­добався.

(6-11) Щодня вп’ятьох збирались у квартирі інструктора. По 3-4 години вчили мову. Опанову­вали лексику з різних тем: продукти, транспорт, дозвілля, сім’я. Мали практичні завдання — піти в магазин по харчі. Кажемо продавчині: «Добрий день! Чи є у вас цукор, серветки й молоко?» А вона нам: «Что? Что дать? Сахар? Скока? Какие салфетки?» Таких слів не знали, але якось порозумілися. Американці звикли при зустрічі запитувати, як справи. У мене виходило українською щось подібне до «як sparrow». Але в Житомирі часто відповідали: «Мы незнакомы».

(12-15) Аби швидше вивчити мову, листувався з українськомовними знайомими. Деякі слова не міг перекласти. Онлайн-перекладач підказував, що вислів російською. Коли перемикав на російську, писало, що вислів українською. Так дізнався про суржик. Зрозумів, що це природне явище для мультикультурних громад.

(16-19) «Тобі пощастило. Там говорять літературною українською мовою», — казали житомир­ські друзі, коли вирушав на захід України. Приїжджаю в Самбір і чую: «Чесьть (польською — привіт)! Як ся маєш?» Думаю: що я повинен мати? Питають: «Як тобі Україна?» Не розумів, бо в реченні не було дієслова. Або ще: «Даєш собі раду?» Думав: кому й що я маю дати?

(20-22) Приїхав до Самбора 1 грудня. Лежав сніг, а я в легенькій курточці й кросівках. Питають: «Де твої зимові мешти?» У словнику такого слова не було. Співрозмовники розтлумачили. Черевики купив, а жінка, у якої орендую хату, віддала дублянку, бо не могла дивитися, як я мерзну.

(23-25) Знайти житло допоміг Корпус миру. На земельній ділянці стоїть ще одна хата, у якій живуть господарі. У своєму помешканні сам мушу прибирати. Коли погано замету, господиня жартує, що наступного разу візьме дівчину, аби утримувала все в порядку.

(26-28) Спочатку було важко сприймати українську гостинність, коли по декілька разів припро­шують їсти-пити. А випити ще й три рази треба, а четвертий — за чоловіків, а парне число теж не можна, тож мусить бути п’ятий. Американцям достатньо відмовити тільки раз.

"(29-33) Підзаробляти Корпус миру забороняє. Отримую 5 тисяч гривень стипендії. З тисячі від­даю за оренду житла. На решту живу. Найчастіше харчуюся гречкою, овочами, інколи купую курку. На молочних продуктах економлю, їжджу електричками. Раніше до Львова проїзд коштував 20 гри­вень, тепер подорожчав до 35. Живу, як багато українців, а не як американець, який приїхав і розказує, як треба жити.

(34-37) Потягами об’їхав усю Львівщину й трохи сусідніх областей. Громадський транспорт в Україні добре розвинений, ним можна будь-куди дістатися. Місцеві жителі жаліються на плацкарти, але це зручно — лежиш і платиш недорого. Подорожував Китаєм. Там середня три­валість поїздки — 8 годин. Зі знайомою вдалося купити квитки на поїзд лише на стоячі місця.

(38-43) На початку навчального року викладачі Самбірського економічного коледжу запропону­вали студентам тренінг зі створення власної справи. Після кожного заняття обговорювали проєкти. Американці звикли, що на свою роботу отримують і негативні відгуки — так її вдосконалюють. Укра­їнські студенти не наважувалися критикувати. А коли казали, що це нудно, неправильно, ображались одне на одного. Навчив їх «сендвіч-відгуку»: позитивний коментар, недоліки й поради, як покращити роботу.

(44-46) Купив яблук і приніс як гостинці. А мене запитують: «Де взяв? То ж хімія». Так дізнався, що тут можна поласувати фруктами, якщо гілки дерева звисають за паркан.

Довідка

Де від Альфонсо Мірамонтес, 24 роки, волонтер. Народився 16 серпня 1994 року в Сан- Дієго, США. Мати померла від раку. Батько — фермер. Ріс у Каліфорнії, США. Там закінчив школу. Мріяв стати пожежником. У 2010 році вступив до університету в штаті Чивава (Мексика). Вивчав фінанси. Тоді ж став членом консервативної партії «Ассіоп Хасіопаї». Упроваджував державні програми для молоді. Подорожував США, Мексикою, Китаєм, Італією, Францією, Данією, Польщею. У США вступив до Корпусу миру. У вересні позаторік приїхав в Україну. Три місяці в Житомирі готувався до місії з іншими волонтерами. У грудні прибув до Самбора на Львівщині. Працює при міській раді. Проводить тренінги з управління проєктами. Допомагає залучати інвестиції до громад. Житиме тут до листопада 2019 року.

НЕПРАВИЛЬНИМ Є твердження, що Девід

варіанти відповідей

старанно вивчає українську мову 

навчає студентів критикувати одне одного

розкритикував транспортну систему України  

важко сприйняв гостинне припрошення «їсти-пити»

Запитання 33

АМЕРИКАНЕЦЬ В УКРАЇНІ

(1-5) У вересні 2017 року разом з волонтерами Корпусу миру я приїхав до Житомира, поселив­ся в українській сім’ї. Мені дісталася кімната в хрущовці. У квартирі жила жінка з двома дітьми. Її чоловік приїжджав на вихідні. Помешкання було маленьке, але мене вразила привітність українців. До мого приїзду стіл заставили стравами. Найкраще господині вдалися голубці, а холодець не спо­добався.

(6-11) Щодня вп’ятьох збирались у квартирі інструктора. По 3-4 години вчили мову. Опанову­вали лексику з різних тем: продукти, транспорт, дозвілля, сім’я. Мали практичні завдання — піти в магазин по харчі. Кажемо продавчині: «Добрий день! Чи є у вас цукор, серветки й молоко?» А вона нам: «Что? Что дать? Сахар? Скока? Какие салфетки?» Таких слів не знали, але якось порозумілися. Американці звикли при зустрічі запитувати, як справи. У мене виходило українською щось подібне до «як sparrow». Але в Житомирі часто відповідали: «Мы незнакомы».

(12-15) Аби швидше вивчити мову, листувався з українськомовними знайомими. Деякі слова не міг перекласти. Онлайн-перекладач підказував, що вислів російською. Коли перемикав на російську, писало, що вислів українською. Так дізнався про суржик. Зрозумів, що це природне явище для мультикультурних громад.

(16-19) «Тобі пощастило. Там говорять літературною українською мовою», — казали житомир­ські друзі, коли вирушав на захід України. Приїжджаю в Самбір і чую: «Чесьть (польською — привіт)! Як ся маєш?» Думаю: що я повинен мати? Питають: «Як тобі Україна?» Не розумів, бо в реченні не було дієслова. Або ще: «Даєш собі раду?» Думав: кому й що я маю дати?

(20-22) Приїхав до Самбора 1 грудня. Лежав сніг, а я в легенькій курточці й кросівках. Питають: «Де твої зимові мешти?» У словнику такого слова не було. Співрозмовники розтлумачили. Черевики купив, а жінка, у якої орендую хату, віддала дублянку, бо не могла дивитися, як я мерзну.

(23-25) Знайти житло допоміг Корпус миру. На земельній ділянці стоїть ще одна хата, у якій живуть господарі. У своєму помешканні сам мушу прибирати. Коли погано замету, господиня жартує, що наступного разу візьме дівчину, аби утримувала все в порядку.

(26-28) Спочатку було важко сприймати українську гостинність, коли по декілька разів припро­шують їсти-пити. А випити ще й три рази треба, а четвертий — за чоловіків, а парне число теж не можна, тож мусить бути п’ятий. Американцям достатньо відмовити тільки раз.

"(29-33) Підзаробляти Корпус миру забороняє. Отримую 5 тисяч гривень стипендії. З тисячі від­даю за оренду житла. На решту живу. Найчастіше харчуюся гречкою, овочами, інколи купую курку. На молочних продуктах економлю, їжджу електричками. Раніше до Львова проїзд коштував 20 гри­вень, тепер подорожчав до 35. Живу, як багато українців, а не як американець, який приїхав і розказує, як треба жити.

(34-37) Потягами об’їхав усю Львівщину й трохи сусідніх областей. Громадський транспорт в Україні добре розвинений, ним можна будь-куди дістатися. Місцеві жителі жаліються на плацкарти, але це зручно — лежиш і платиш недорого. Подорожував Китаєм. Там середня три­валість поїздки — 8 годин. Зі знайомою вдалося купити квитки на поїзд лише на стоячі місця.

(38-43) На початку навчального року викладачі Самбірського економічного коледжу запропону­вали студентам тренінг зі створення власної справи. Після кожного заняття обговорювали проєкти. Американці звикли, що на свою роботу отримують і негативні відгуки — так її вдосконалюють. Укра­їнські студенти не наважувалися критикувати. А коли казали, що це нудно, неправильно, ображались одне на одного. Навчив їх «сендвіч-відгуку»: позитивний коментар, недоліки й поради, як покращити роботу.

(44-46) Купив яблук і приніс як гостинці. А мене запитують: «Де взяв? То ж хімія». Так дізнався, що тут можна поласувати фруктами, якщо гілки дерева звисають за паркан.

Довідка

Де від Альфонсо Мірамонтес, 24 роки, волонтер. Народився 16 серпня 1994 року в Сан- Дієго, США. Мати померла від раку. Батько — фермер. Ріс у Каліфорнії, США. Там закінчив школу. Мріяв стати пожежником. У 2010 році вступив до університету в штаті Чивава (Мексика). Вивчав фінанси. Тоді ж став членом консервативної партії «Ассіоп Хасіопаї». Упроваджував державні програми для молоді. Подорожував США, Мексикою, Китаєм, Італією, Францією, Данією, Польщею. У США вступив до Корпусу миру. У вересні позаторік приїхав в Україну. Три місяці в Житомирі готувався до місії з іншими волонтерами. У грудні прибув до Самбора на Львівщині. Працює при міській раді. Проводить тренінги з управління проєктами. Допомагає залучати інвестиції до громад. Житиме тут до листопада 2019 року.

Про ощадливість і невибагливість Девіда йдеться в його розповіді про

варіанти відповідей

листування з українськомовними знайомими (рядки 12-15) 

купівлю черевиків у Самборі (рядки 20-22)

українську гостинність (рядки 26-28)  

свої доходи й побут (рядки 29-33)

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест