ЗНО 2021. МОВА 23 варіант

Знак м'якшення треба писати на місці обох пропусків у рядку

Синонімом до слова головний є

Правильно утворено форму кличного відмінка іменників у всіх рядках, ОКРІМ

Другий склад наголошений у слові

Суфікс -ик має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ

Неправильно побудовано речення

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на 

очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

Стиль тексту –

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

У називному відмінку вжито в тексті іменник

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

Вставне слово є в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка

Лексичну помилку допущено в рядку

Прикметники із суфіксом -ськ- утворяться від усіх іменників у рядку

Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

Подвоєні літери на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

Префікс з- треба писати в обох словах рядка

Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

Прочитайте фрагмент телевізійного анонсу, у якому пропущено окремі слова.

У нашій програмі – цікаво про роботу кожного ... української економіки. Сьогодні спілкуємося з... Петренком – експертом з оплати праці. Чи знаєте ви, що багато хто з наших ... має право на доплату за стаж, яка різниться в кожній із 

господарства?

Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

Неправильно утворено форму першої особи однини в рядку

Граматично правильне продовження речення «Купуючи мобільний телефон, ...» наведено в рядку

Граматичну помилку допущено в рядку

Пряму мову в реченні Іван сказав: «Як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають мої ідеї» правильно передано непрямою мовою в рядку

Прочитайте речення. Як рожеві птахи (1) зашуміли (2) заспівали примороззю підкучерявлені очерети (3) і їхній пух полетів у святешну далечінь (4) де злегка поскрипував мороз (5) чи земля і на добрий сон вкладалося село. Кому треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ 

Установіть відповідність між фразеологізмом і його значенням. 

 Фразеологізм                 Значення

 1 до сьомого поту        А заможно

 2 на всю губу                 Б суворо

 3 з притиском                В рясно

 4 на чистоту                   Г відверто

                                             Д тяжко 

З'ясуйте, якими частинами мови є виділені в реченні слова. Дика груша (1) облита білим молоком, і в тому пахучому молоці, (2) що (3) стиха піниться, бджоли (4) неначе киплять. 

1            А займенник    

2            Б дієприкметник           

3            В прислівник   

4            Г сполучник     

Д частка 

Установіть відповідність між способом вираження підмета та прикладом речення з таким підметом. 

Спосіб вираження підмета       

1 іменник                                        

2 прикметник, що переходить в іменник                                             

3 дієприкметник, що переходить в іменник                 

4 словосполучення  

Приклад

А Увік я вірна буду, мій сердечний друже.

Б І забуте в душі ожива.

В І дивились на мене ті очі, як веселки, з-під маєва брів.

Г Сміливі завжди мають щастя.

Д Ішли дві долі різними шляхами.

Установіть відповідність між характеристикою речення та прикладом. 

Характеристика речення          

1 складнопідрядне речення     

2 складносурядне речення       

3 складне безсполучникове речення                                             

4 складне речення з різними видами зв'язку

Приклад

А Сонце блищить, гаї зеленіють, садки зацвітають.

Б Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

В Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Г Небо вже геть розмерзлося, і тепер його було видно наскрізь.

Д Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.

Установіть відповідність між видом підрядного речення та фрагментом складного речення. 

Вид підрядного речення            Фрагмент речення

1 означальне                                  А Ще не прийшла весна, хоч…

2 з’ясувальне                                  Б Як гарно тут восени, коли ...

3 допустове                                     В Було тихо, так що ...

4 наслідку                                       Г Повела стежка в поле, де ...

                                                             Д Я хочу розповідати, що ... 

Книга всіх часів і народів

(1-4) Біблія - священна книга іудеїв та християн, релігійна, історична, філо­софська та літературна пам'ятка, яка за кількістю видань та читачів в усьому світі не має собі рівних. Біблію називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Одкровенням», «Книгою Книг», «Книгою спасіння» тощо.

(5-12) Спершу біблійні тексти записували на папірусі. Через старовинне фінікійське місто Бібліос, розташоване біля гірського масиву Лівану, єгиптяни постачали грекам папірус. Цей матеріал греки називали «біблос», а зшиті докупи аркуші папірусу - «бібліон» (книга). Отже, слово «біблія» - це форма множи­ни від «бібліон», яка означає «книги», «зібрання книг». І справді, Біблія - це майже ціла бібліотека в одній палітурці. За релігійними уявленнями, біблійні книги вважають «богонатхненними», тобто стверджується, що авторів цих текс­тів надихнув на їх написання сам Бог.

(13-17) Біблійне зібрання поділяють на Старий та Новий Заповіти. Йдеться про «заповіти», або «завіти» (це слово означає «угода», «союз»), неодноразово укладені Богом із людьми: спочатку з Адамом і Свою після їхнього гріхопадіння, потім із Ноєм після всесвітнього потопу, далі з Авраамом - патріархом (родона­чальником) єврейського народу і т. д.

(19-23) Прийнято вважати, що понад 3000 років тому легендарний пророк Мойсей у результаті одкровення на горі Синай отримав від Бога підтвердження раніш укладеного Заповіту з народом Ізраїлевим. За переказами, натхненний Бо­гом, Мойсей створює перші п'ять книг Старого Заповіту: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзакония. Це так звані книги Закону, або П'ятикнижжя.

(24-30) Другу частину Старого Заповіту становлять історичні книги (книги Суддів, Руф, Самуїла, Царів, Хронік, Юдити, Естер тощо), третя складається з книг повчально-поетичного характеру (Іова, Псалмів, Приповідок Соломонових, Еклезіаста, Пісні над Піснями тощо), а до складу четвертої входять книги про­років— чотирьох «великих» (Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла) та дванадцяти «малих» (цей поділ пов'язаний не зі значенням діяльності пророків, а лише з об­сягом їхніх творів).

(31-35) У Новому Заповіті йдеться про заповіт, укладений Богом з усім людством через свого сина Ісуса Христа. У цій частині Біблії зібрано писання, які оповідають про діяння Ісуса Христа та його учнів-апостолів, викладають ос­нови християнського віровчення та оповідають про початок історії християнсь­кої церкви.

(36-41) Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій, історичної книги «Діяння Апостолів», 21 послання апостолів та пророчої книги - Апокаліпсису («Одкровення Іоанна Богослова»). Книги Нового Заповіту були остаточно офо­рмлені в єдине ціле у II ст. н. е. й канонізовані (затверджені) у 364 р. Особливе місце у Священному Писанні посідають тексти Євангелій, написаних чотирма авторами: Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном.

(42-45) Апостол Матвій (колишній збирач мита) був свідком багатьох чу­дес, здійснених Ісусом, він проповідував благу звістку іудеям Палестини. Сам єврей, він і писав своє Євангеліє передусім для євреїв, тому часто посилався на Старий Заповіт, знайомий кожному єврею з дитинства.

(46-49) Євангеліст Марко проповідував у Римі. Він був першим Александрійським єпископом і загинув смертю мученика. Марко писав для язичників, які навертались у християнство, тому текст його Євангелія найкоротший.

(50-54) Третій євангеліст, Лука, мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний супутник апостола Павла, він написав Євангеліє згідно з проповідями свого вчи­теля. Лука писав грецькою літературною мовою, він першим зобразив Богоро­дицю. Його Євангеліє найбільш поетичне, образне та містить чимало історичних подробиць.

(56-59) Іоанн Богослов був одним з найулюбленіших учнів Ісуса. Він писав своє Євангеліє, ознайомившись з трьома іншими, тому опускав деякі подробиці, зосереджуючись на поясненні сенсу подій, їхній філософській, богословській глибині.

(60-70) Від найдавніших часів до наших днів різні види мистецтва, зокрема й художня література, черпають зі Святого Письма теми, сюжети, мотиви й об­рази, переробляючи та переосмислюючи їх. На біблійні теми написано чимало поем, п'єс, романів та оповідань багатьма мовами світу. Біблійні персонажі від­давна збуджують творчу уяву письменників та стають героями літературних творів найрізноманітніших напрямків і жанрів, від релігійно-повчальних опо­відей і лірики до історичного роману та творів новітньої доби. Не менший вплив мала Біблія на європейську музику. Біблійним темам присвячені меси, ораторії, кантати, опери та інші музичні твори. Біблія також була і є джерелом натхнення для скульпторів і художників багатьох країн і націй.

(71-75) Цілком закономірно, що Біблію вважають «книгою всіх часів і народів», «Книгою Книг», адже вона є невичерпним джерелом мудрості для багатьох поколінь. її гуманістичні ідеї та образи протягом багатьох століть залишаються моральними орієнтирами і знаходять втілення у численних творах світової культури.

За стильовими ознаками текст є

Книга всіх часів і народів

(1-4) Біблія - священна книга іудеїв та християн, релігійна, історична, філо­софська та літературна пам'ятка, яка за кількістю видань та читачів в усьому світі не має собі рівних. Біблію називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Одкровенням», «Книгою Книг», «Книгою спасіння» тощо.

(5-12) Спершу біблійні тексти записували на папірусі. Через старовинне фінікійське місто Бібліос, розташоване біля гірського масиву Лівану, єгиптяни постачали грекам папірус. Цей матеріал греки називали «біблос», а зшиті докупи аркуші папірусу - «бібліон» (книга). Отже, слово «біблія» - це форма множи­ни від «бібліон», яка означає «книги», «зібрання книг». І справді, Біблія - це майже ціла бібліотека в одній палітурці. За релігійними уявленнями, біблійні книги вважають «богонатхненними», тобто стверджується, що авторів цих текс­тів надихнув на їх написання сам Бог.

(13-17) Біблійне зібрання поділяють на Старий та Новий Заповіти. Йдеться про «заповіти», або «завіти» (це слово означає «угода», «союз»), неодноразово укладені Богом із людьми: спочатку з Адамом і Свою після їхнього гріхопадіння, потім із Ноєм після всесвітнього потопу, далі з Авраамом - патріархом (родона­чальником) єврейського народу і т. д.

(19-23) Прийнято вважати, що понад 3000 років тому легендарний пророк Мойсей у результаті одкровення на горі Синай отримав від Бога підтвердження раніш укладеного Заповіту з народом Ізраїлевим. За переказами, натхненний Бо­гом, Мойсей створює перші п'ять книг Старого Заповіту: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзакония. Це так звані книги Закону, або П'ятикнижжя.

(24-30) Другу частину Старого Заповіту становлять історичні книги (книги Суддів, Руф, Самуїла, Царів, Хронік, Юдити, Естер тощо), третя складається з книг повчально-поетичного характеру (Іова, Псалмів, Приповідок Соломонових, Еклезіаста, Пісні над Піснями тощо), а до складу четвертої входять книги про­років— чотирьох «великих» (Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла) та дванадцяти «малих» (цей поділ пов'язаний не зі значенням діяльності пророків, а лише з об­сягом їхніх творів).

(31-35) У Новому Заповіті йдеться про заповіт, укладений Богом з усім людством через свого сина Ісуса Христа. У цій частині Біблії зібрано писання, які оповідають про діяння Ісуса Христа та його учнів-апостолів, викладають ос­нови християнського віровчення та оповідають про початок історії християнсь­кої церкви.

(36-41) Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій, історичної книги «Діяння Апостолів», 21 послання апостолів та пророчої книги - Апокаліпсису («Одкровення Іоанна Богослова»). Книги Нового Заповіту були остаточно офо­рмлені в єдине ціле у II ст. н. е. й канонізовані (затверджені) у 364 р. Особливе місце у Священному Писанні посідають тексти Євангелій, написаних чотирма авторами: Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном.

(42-45) Апостол Матвій (колишній збирач мита) був свідком багатьох чу­дес, здійснених Ісусом, він проповідував благу звістку іудеям Палестини. Сам єврей, він і писав своє Євангеліє передусім для євреїв, тому часто посилався на Старий Заповіт, знайомий кожному єврею з дитинства.

(46-49) Євангеліст Марко проповідував у Римі. Він був першим Александрійським єпископом і загинув смертю мученика. Марко писав для язичників, які навертались у християнство, тому текст його Євангелія найкоротший.

(50-54) Третій євангеліст, Лука, мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний супутник апостола Павла, він написав Євангеліє згідно з проповідями свого вчи­теля. Лука писав грецькою літературною мовою, він першим зобразив Богоро­дицю. Його Євангеліє найбільш поетичне, образне та містить чимало історичних подробиць.

(56-59) Іоанн Богослов був одним з найулюбленіших учнів Ісуса. Він писав своє Євангеліє, ознайомившись з трьома іншими, тому опускав деякі подробиці, зосереджуючись на поясненні сенсу подій, їхній філософській, богословській глибині.

(60-70) Від найдавніших часів до наших днів різні види мистецтва, зокрема й художня література, черпають зі Святого Письма теми, сюжети, мотиви й об­рази, переробляючи та переосмислюючи їх. На біблійні теми написано чимало поем, п'єс, романів та оповідань багатьма мовами світу. Біблійні персонажі від­давна збуджують творчу уяву письменників та стають героями літературних творів найрізноманітніших напрямків і жанрів, від релігійно-повчальних опо­відей і лірики до історичного роману та творів новітньої доби. Не менший вплив мала Біблія на європейську музику. Біблійним темам присвячені меси, ораторії, кантати, опери та інші музичні твори. Біблія також була і є джерелом натхнення для скульпторів і художників багатьох країн і націй.

(71-75) Цілком закономірно, що Біблію вважають «книгою всіх часів і народів», «Книгою Книг», адже вона є невичерпним джерелом мудрості для багатьох поколінь. її гуманістичні ідеї та образи протягом багатьох століть залишаються моральними орієнтирами і знаходять втілення у численних творах світової культури.

Речення «Цілком закономірно, що Біблію вважають «книгою всіх часів і народів», «Книгою Книг», адже вона є невичерпним джерелом мудрості для багатьох поколінь» виконує роль

Книга всіх часів і народів

(1-4) Біблія - священна книга іудеїв та християн, релігійна, історична, філо­софська та літературна пам'ятка, яка за кількістю видань та читачів в усьому світі не має собі рівних. Біблію називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Одкровенням», «Книгою Книг», «Книгою спасіння» тощо.

(5-12) Спершу біблійні тексти записували на папірусі. Через старовинне фінікійське місто Бібліос, розташоване біля гірського масиву Лівану, єгиптяни постачали грекам папірус. Цей матеріал греки називали «біблос», а зшиті докупи аркуші папірусу - «бібліон» (книга). Отже, слово «біблія» - це форма множи­ни від «бібліон», яка означає «книги», «зібрання книг». І справді, Біблія - це майже ціла бібліотека в одній палітурці. За релігійними уявленнями, біблійні книги вважають «богонатхненними», тобто стверджується, що авторів цих текс­тів надихнув на їх написання сам Бог.

(13-17) Біблійне зібрання поділяють на Старий та Новий Заповіти. Йдеться про «заповіти», або «завіти» (це слово означає «угода», «союз»), неодноразово укладені Богом із людьми: спочатку з Адамом і Свою після їхнього гріхопадіння, потім із Ноєм після всесвітнього потопу, далі з Авраамом - патріархом (родона­чальником) єврейського народу і т. д.

(19-23) Прийнято вважати, що понад 3000 років тому легендарний пророк Мойсей у результаті одкровення на горі Синай отримав від Бога підтвердження раніш укладеного Заповіту з народом Ізраїлевим. За переказами, натхненний Бо­гом, Мойсей створює перші п'ять книг Старого Заповіту: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзакония. Це так звані книги Закону, або П'ятикнижжя.

(24-30) Другу частину Старого Заповіту становлять історичні книги (книги Суддів, Руф, Самуїла, Царів, Хронік, Юдити, Естер тощо), третя складається з книг повчально-поетичного характеру (Іова, Псалмів, Приповідок Соломонових, Еклезіаста, Пісні над Піснями тощо), а до складу четвертої входять книги про­років— чотирьох «великих» (Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла) та дванадцяти «малих» (цей поділ пов'язаний не зі значенням діяльності пророків, а лише з об­сягом їхніх творів).

(31-35) У Новому Заповіті йдеться про заповіт, укладений Богом з усім людством через свого сина Ісуса Христа. У цій частині Біблії зібрано писання, які оповідають про діяння Ісуса Христа та його учнів-апостолів, викладають ос­нови християнського віровчення та оповідають про початок історії християнсь­кої церкви.

(36-41) Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій, історичної книги «Діяння Апостолів», 21 послання апостолів та пророчої книги - Апокаліпсису («Одкровення Іоанна Богослова»). Книги Нового Заповіту були остаточно офо­рмлені в єдине ціле у II ст. н. е. й канонізовані (затверджені) у 364 р. Особливе місце у Священному Писанні посідають тексти Євангелій, написаних чотирма авторами: Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном.

(42-45) Апостол Матвій (колишній збирач мита) був свідком багатьох чу­дес, здійснених Ісусом, він проповідував благу звістку іудеям Палестини. Сам єврей, він і писав своє Євангеліє передусім для євреїв, тому часто посилався на Старий Заповіт, знайомий кожному єврею з дитинства.

(46-49) Євангеліст Марко проповідував у Римі. Він був першим Александрійським єпископом і загинув смертю мученика. Марко писав для язичників, які навертались у християнство, тому текст його Євангелія найкоротший.

(50-54) Третій євангеліст, Лука, мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний супутник апостола Павла, він написав Євангеліє згідно з проповідями свого вчи­теля. Лука писав грецькою літературною мовою, він першим зобразив Богоро­дицю. Його Євангеліє найбільш поетичне, образне та містить чимало історичних подробиць.

(56-59) Іоанн Богослов був одним з найулюбленіших учнів Ісуса. Він писав своє Євангеліє, ознайомившись з трьома іншими, тому опускав деякі подробиці, зосереджуючись на поясненні сенсу подій, їхній філософській, богословській глибині.

(60-70) Від найдавніших часів до наших днів різні види мистецтва, зокрема й художня література, черпають зі Святого Письма теми, сюжети, мотиви й об­рази, переробляючи та переосмислюючи їх. На біблійні теми написано чимало поем, п'єс, романів та оповідань багатьма мовами світу. Біблійні персонажі від­давна збуджують творчу уяву письменників та стають героями літературних творів найрізноманітніших напрямків і жанрів, від релігійно-повчальних опо­відей і лірики до історичного роману та творів новітньої доби. Не менший вплив мала Біблія на європейську музику. Біблійним темам присвячені меси, ораторії, кантати, опери та інші музичні твори. Біблія також була і є джерелом натхнення для скульпторів і художників багатьох країн і націй.

(71-75) Цілком закономірно, що Біблію вважають «книгою всіх часів і народів», «Книгою Книг», адже вона є невичерпним джерелом мудрості для багатьох поколінь. її гуманістичні ідеї та образи протягом багатьох століть залишаються моральними орієнтирами і знаходять втілення у численних творах світової культури.

За типом мовлення текст є

Книга всіх часів і народів

(1-4) Біблія - священна книга іудеїв та християн, релігійна, історична, філо­софська та літературна пам'ятка, яка за кількістю видань та читачів в усьому світі не має собі рівних. Біблію називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Одкровенням», «Книгою Книг», «Книгою спасіння» тощо.

(5-12) Спершу біблійні тексти записували на папірусі. Через старовинне фінікійське місто Бібліос, розташоване біля гірського масиву Лівану, єгиптяни постачали грекам папірус. Цей матеріал греки називали «біблос», а зшиті докупи аркуші папірусу - «бібліон» (книга). Отже, слово «біблія» - це форма множи­ни від «бібліон», яка означає «книги», «зібрання книг». І справді, Біблія - це майже ціла бібліотека в одній палітурці. За релігійними уявленнями, біблійні книги вважають «богонатхненними», тобто стверджується, що авторів цих текс­тів надихнув на їх написання сам Бог.

(13-17) Біблійне зібрання поділяють на Старий та Новий Заповіти. Йдеться про «заповіти», або «завіти» (це слово означає «угода», «союз»), неодноразово укладені Богом із людьми: спочатку з Адамом і Свою після їхнього гріхопадіння, потім із Ноєм після всесвітнього потопу, далі з Авраамом - патріархом (родона­чальником) єврейського народу і т. д.

(19-23) Прийнято вважати, що понад 3000 років тому легендарний пророк Мойсей у результаті одкровення на горі Синай отримав від Бога підтвердження раніш укладеного Заповіту з народом Ізраїлевим. За переказами, натхненний Бо­гом, Мойсей створює перші п'ять книг Старого Заповіту: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзакония. Це так звані книги Закону, або П'ятикнижжя.

(24-30) Другу частину Старого Заповіту становлять історичні книги (книги Суддів, Руф, Самуїла, Царів, Хронік, Юдити, Естер тощо), третя складається з книг повчально-поетичного характеру (Іова, Псалмів, Приповідок Соломонових, Еклезіаста, Пісні над Піснями тощо), а до складу четвертої входять книги про­років— чотирьох «великих» (Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла) та дванадцяти «малих» (цей поділ пов'язаний не зі значенням діяльності пророків, а лише з об­сягом їхніх творів).

(31-35) У Новому Заповіті йдеться про заповіт, укладений Богом з усім людством через свого сина Ісуса Христа. У цій частині Біблії зібрано писання, які оповідають про діяння Ісуса Христа та його учнів-апостолів, викладають ос­нови християнського віровчення та оповідають про початок історії християнсь­кої церкви.

(36-41) Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій, історичної книги «Діяння Апостолів», 21 послання апостолів та пророчої книги - Апокаліпсису («Одкровення Іоанна Богослова»). Книги Нового Заповіту були остаточно офо­рмлені в єдине ціле у II ст. н. е. й канонізовані (затверджені) у 364 р. Особливе місце у Священному Писанні посідають тексти Євангелій, написаних чотирма авторами: Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном.

(42-45) Апостол Матвій (колишній збирач мита) був свідком багатьох чу­дес, здійснених Ісусом, він проповідував благу звістку іудеям Палестини. Сам єврей, він і писав своє Євангеліє передусім для євреїв, тому часто посилався на Старий Заповіт, знайомий кожному єврею з дитинства.

(46-49) Євангеліст Марко проповідував у Римі. Він був першим Александрійським єпископом і загинув смертю мученика. Марко писав для язичників, які навертались у християнство, тому текст його Євангелія найкоротший.

(50-54) Третій євангеліст, Лука, мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний супутник апостола Павла, він написав Євангеліє згідно з проповідями свого вчи­теля. Лука писав грецькою літературною мовою, він першим зобразив Богоро­дицю. Його Євангеліє найбільш поетичне, образне та містить чимало історичних подробиць.

(56-59) Іоанн Богослов був одним з найулюбленіших учнів Ісуса. Він писав своє Євангеліє, ознайомившись з трьома іншими, тому опускав деякі подробиці, зосереджуючись на поясненні сенсу подій, їхній філософській, богословській глибині.

(60-70) Від найдавніших часів до наших днів різні види мистецтва, зокрема й художня література, черпають зі Святого Письма теми, сюжети, мотиви й об­рази, переробляючи та переосмислюючи їх. На біблійні теми написано чимало поем, п'єс, романів та оповідань багатьма мовами світу. Біблійні персонажі від­давна збуджують творчу уяву письменників та стають героями літературних творів найрізноманітніших напрямків і жанрів, від релігійно-повчальних опо­відей і лірики до історичного роману та творів новітньої доби. Не менший вплив мала Біблія на європейську музику. Біблійним темам присвячені меси, ораторії, кантати, опери та інші музичні твори. Біблія також була і є джерелом натхнення для скульпторів і художників багатьох країн і націй.

(71-75) Цілком закономірно, що Біблію вважають «книгою всіх часів і народів», «Книгою Книг», адже вона є невичерпним джерелом мудрості для багатьох поколінь. її гуманістичні ідеї та образи протягом багатьох століть залишаються моральними орієнтирами і знаходять втілення у численних творах світової культури.

Біблію називають «Книгою Книг», адже вона

Книга всіх часів і народів

(1-4) Біблія - священна книга іудеїв та християн, релігійна, історична, філо­софська та літературна пам'ятка, яка за кількістю видань та читачів в усьому світі не має собі рівних. Біблію називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Одкровенням», «Книгою Книг», «Книгою спасіння» тощо.

(5-12) Спершу біблійні тексти записували на папірусі. Через старовинне фінікійське місто Бібліос, розташоване біля гірського масиву Лівану, єгиптяни постачали грекам папірус. Цей матеріал греки називали «біблос», а зшиті докупи аркуші папірусу - «бібліон» (книга). Отже, слово «біблія» - це форма множи­ни від «бібліон», яка означає «книги», «зібрання книг». І справді, Біблія - це майже ціла бібліотека в одній палітурці. За релігійними уявленнями, біблійні книги вважають «богонатхненними», тобто стверджується, що авторів цих текс­тів надихнув на їх написання сам Бог.

(13-17) Біблійне зібрання поділяють на Старий та Новий Заповіти. Йдеться про «заповіти», або «завіти» (це слово означає «угода», «союз»), неодноразово укладені Богом із людьми: спочатку з Адамом і Свою після їхнього гріхопадіння, потім із Ноєм після всесвітнього потопу, далі з Авраамом - патріархом (родона­чальником) єврейського народу і т. д.

(19-23) Прийнято вважати, що понад 3000 років тому легендарний пророк Мойсей у результаті одкровення на горі Синай отримав від Бога підтвердження раніш укладеного Заповіту з народом Ізраїлевим. За переказами, натхненний Бо­гом, Мойсей створює перші п'ять книг Старого Заповіту: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзакония. Це так звані книги Закону, або П'ятикнижжя.

(24-30) Другу частину Старого Заповіту становлять історичні книги (книги Суддів, Руф, Самуїла, Царів, Хронік, Юдити, Естер тощо), третя складається з книг повчально-поетичного характеру (Іова, Псалмів, Приповідок Соломонових, Еклезіаста, Пісні над Піснями тощо), а до складу четвертої входять книги про­років— чотирьох «великих» (Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла) та дванадцяти «малих» (цей поділ пов'язаний не зі значенням діяльності пророків, а лише з об­сягом їхніх творів).

(31-35) У Новому Заповіті йдеться про заповіт, укладений Богом з усім людством через свого сина Ісуса Христа. У цій частині Біблії зібрано писання, які оповідають про діяння Ісуса Христа та його учнів-апостолів, викладають ос­нови християнського віровчення та оповідають про початок історії християнсь­кої церкви.

(36-41) Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій, історичної книги «Діяння Апостолів», 21 послання апостолів та пророчої книги - Апокаліпсису («Одкровення Іоанна Богослова»). Книги Нового Заповіту були остаточно офо­рмлені в єдине ціле у II ст. н. е. й канонізовані (затверджені) у 364 р. Особливе місце у Священному Писанні посідають тексти Євангелій, написаних чотирма авторами: Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном.

(42-45) Апостол Матвій (колишній збирач мита) був свідком багатьох чу­дес, здійснених Ісусом, він проповідував благу звістку іудеям Палестини. Сам єврей, він і писав своє Євангеліє передусім для євреїв, тому часто посилався на Старий Заповіт, знайомий кожному єврею з дитинства.

(46-49) Євангеліст Марко проповідував у Римі. Він був першим Александрійським єпископом і загинув смертю мученика. Марко писав для язичників, які навертались у християнство, тому текст його Євангелія найкоротший.

(50-54) Третій євангеліст, Лука, мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний супутник апостола Павла, він написав Євангеліє згідно з проповідями свого вчи­теля. Лука писав грецькою літературною мовою, він першим зобразив Богоро­дицю. Його Євангеліє найбільш поетичне, образне та містить чимало історичних подробиць.

(56-59) Іоанн Богослов був одним з найулюбленіших учнів Ісуса. Він писав своє Євангеліє, ознайомившись з трьома іншими, тому опускав деякі подробиці, зосереджуючись на поясненні сенсу подій, їхній філософській, богословській глибині.

(60-70) Від найдавніших часів до наших днів різні види мистецтва, зокрема й художня література, черпають зі Святого Письма теми, сюжети, мотиви й об­рази, переробляючи та переосмислюючи їх. На біблійні теми написано чимало поем, п'єс, романів та оповідань багатьма мовами світу. Біблійні персонажі від­давна збуджують творчу уяву письменників та стають героями літературних творів найрізноманітніших напрямків і жанрів, від релігійно-повчальних опо­відей і лірики до історичного роману та творів новітньої доби. Не менший вплив мала Біблія на європейську музику. Біблійним темам присвячені меси, ораторії, кантати, опери та інші музичні твори. Біблія також була і є джерелом натхнення для скульпторів і художників багатьох країн і націй.

(71-75) Цілком закономірно, що Біблію вважають «книгою всіх часів і народів», «Книгою Книг», адже вона є невичерпним джерелом мудрості для багатьох поколінь. її гуманістичні ідеї та образи протягом багатьох століть залишаються моральними орієнтирами і знаходять втілення у численних творах світової культури.

Біблія є священною книгою