ЗНО 2021. МОВА 24 варіант 28. 05.

Лексичну помилку допущено в рядку

Апостроф треба писати на місці всіх пропусків у рядку

На другий склад падає наголос у слові

Редагування НЕ ПОТРЕБУЄ словосполучення

Відокремлене означення вжито в реченні (розділові знаки пропущено)

Спільнокореневими до слова лице є всі слова, ОКРІМ

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Біля старої діброви видніється не/велика галявина. (2) Не/захищена від сонця, вона так нагрівається, що ... по ній ходити не/можливо. (3) Але ящірки спеки не бояться: вони вигрівають свої тіла теплом, що тримається і в/горі, і в/низу. (4) На/дворі сьогодні легкий вітерець, він освіжає не/спокійних метеликів і джмелів, що пораються біля квіток. (5) В/день, такий сонячний і погожий, сюди приходять художники щоб перенести цю красу на полотно.

Окремо треба писати

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Біля старої діброви видніється не/велика галявина. (2) Не/захищена від сонця, вона так нагрівається, що ... по ній ходити не/можливо. (3) Але ящірки спеки не бояться: вони вигрівають свої тіла теплом, що тримається і в/горі, і в/низу. (4) На/дворі сьогодні легкий вітерець, він освіжає не/спокійних метеликів і джмелів, що пораються біля квіток. (5) В/день, такий сонячний і погожий, сюди приходять художники щоб перенести цю красу на полотно.

Окремо треба писати

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Біля старої діброви видніється не/велика галявина. (2) Не/захищена від сонця, вона так нагрівається, що ... по ній ходити не/можливо. (3) Але ящірки спеки не бояться: вони вигрівають свої тіла теплом, що тримається і в/горі, і в/низу. (4) На/дворі сьогодні легкий вітерець, він освіжає не/спокійних метеликів і джмелів, що пораються біля квіток. (5) В/день, такий сонячний і погожий, сюди приходять художники щоб перенести цю красу на полотно.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Біля старої діброви видніється не/велика галявина. (2) Не/захищена від сонця, вона так нагрівається, що ... по ній ходити не/можливо. (3) Але ящірки спеки не бояться: вони вигрівають свої тіла теплом, що тримається і в/горі, і в/низу. (4) На/дворі сьогодні легкий вітерець, він освіжає не/спокійних метеликів і джмелів, що пораються біля квіток. (5) В/день, такий сонячний і погожий, сюди приходять художники щоб перенести цю красу на полотно.

На місці крапок (речення 2) має бути слово

Підкреслені літери позначають однаковий звук у кожному слові рядка

Спрощення в групах приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

Помилку в написанні прислівника допущено в рядку

Час 4:15. Правильною відповіддю на запитання «Котра година?» є

Прочитайте речення. Довгождан(1)а відпустка Ген(2)адія й Ін(3)и до Гол(4)андії раніше здавалася чимось нездійснен(5)им. Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, ОКРІМ 

Помилку у відмінюванні іменника допущено в рядку

Прочитайте речення. Ця ... книжка ще стане тобі в ..., адже через ... іспит. Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

Прочитайте рядки. Чи(1) може(2) в цім калейдоскопі літ(3) де все нещадно звичне і щоденне (4) ти просто дивишся мені услід (5) і трохи любиш сни свої про мене? Кому треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ 

НЕПРАВИЛЬНО розставлено розділові знаки при прямій мові в реченні

Граматично правильне речення можна утворити, якщо до фрагмента Заварюючи каву,... додати

Синонімічним до простого речення Молода людина має зробити правильний вибір професії для реалізації свого потенціалу в майбутньому є складне речення

Однорідними додатками ускладнено речення

Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак).

Комусь,(1) не степовикові, (2) не зрозуміло,(3) як живуть люди на голій,(4) порожній рівни­ні,(5) а малий Данилко виходив крадькома з хати,(6) покинувши сестру,(7) коло якої був за няньку...

НЕПРАВИЛЬНО обґрунтовано вживання розділових знаків, запропоноване в рядку

Доберіть до кожного фразеологізму антонім.

1 тримати в кулаці        А сушити зуби

2 умиватися слізьми     Б замкнути рота

3 розпускати губу          В попускати віжки

4 пасти задніх                 Г давати волю язикові

                                              Д грати першу скрипку

Установіть відповідність.

Слово                                  Синонім

1 архаїчний                      А подібний

2 аналогічний                 Б справжній

3 автентичний                В правильний

4 альтруїстичний           Г стародавній

                                              Д безкорисливий

Приєднайте до частини речення Книжки виховують людей... запропоновані фрагменти та з’ясуйте тип кожного з утворених речень.

Фрагмент речення                                                        

1 і дарують естетичне задоволення.                      

2 а журнали здебільшого надають інформацію.              

3 їхню роль важко переоцінити.                                            

4 хоч і не всі це помічають.                                       

Тип речення

А просте з відокремленим членом

Б просте з однорідними членами

В складносурядне

Г складнопідрядне

Д складне безсполучникове

Установіть відповідність.

Тип односкладного речення        Приклад речення

1 означено-особове                       А Хліб — усьому голова.

2 неозначено-особове                  Б І досі хліб не печено!

3 узагальнено-особове                В Не вчи вченого хліб їсти.

4 безособове                                     Г Вареники їдять без хліба.

                                                              Д Ходімо в пшеничне поле!

З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

Стилет (1) чи стилос? — не збагнув. (2) Двояко Вагаються трагічні терези. (3) Не кинувши у глиб надійний якір, Пливу й пливу (4) повз береги краси.

1            А частка

2            Б сполучник

3            В числівник

4            Г прислівник

               Д прийменник

Батько трагедії

(1-7) Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, нази­вають «батьком трагедії». Відомостей про славетного драматурга збереглось дуже мало. Він походив з аристократичної родини, брав участь у бурхливому політич­ному житті Греції, був учасником греко-перських воєн. Есхіл написав понад 90 п'єс, проте до нас дійшло лише 7 трагедій («Плакальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») і деякі уривки. У змаганнях трагедіографів Есхіл здобув 13 перемог.

(8-12) Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них порушуються проблеми правди, обов'язкового покарання злочинця за пролиту кров, родової пОмсти і прокляття, яке тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повста­ють проти тиранів.

(13-23) Найвеличнішою трагедією Есхіла є «Прометей закутий», що входи­ла до трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частини до нас дійшли тільки невеликі уривки. Для сюжету п'єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напина­ти вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати титана до Ка­вказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував Йому печінку, яка щоночі відростала для нових катувань.

(24-34) Створений поетом образ Прометея вражає могутніми пристрастями і думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням поступа­льної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі, підготовле­ної безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і кмітливість, пись­менність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, який невинно страждає за все те доб­ре, що приніс людям. У його титанічних рисах відчувається прагнення поета по­казати невичерпні можливості людини, яка, підкорюючи природу, самоствер-джується як особистість.

(35-42) Шляхетний і непохитний Прометей протистоїть брутальній і жорс­токій Владі, підступному прислужникові богів Гермесу, самому Зевсові. Зевс-тиран жодного разу не з'являється на сцені, але його присутність відчувається 270 повсякчасно — і у викривальних промовах Прометея, і у словах заляканих Оке-анід, і в стражданнях нещасної Іо (за те, що її покохав Зевс, ревнива Гера перет­ворила її на корову, переслідувану злим ґедзем). Есхіл першим увів у трагедію прийом контрасту — великодушний Прометей протиставляється безжальному і жорстокому Зевсові.

(43-47) Своєю трагедією Есхіл порушував болючі питання своєї доби. Він підкреслював, що бурхливий розвиток афінської культури, піднесення філософ­ської думки протистоїть дикому варварству минулих епох. Його Прометей — символ нескореності духу, безкомпромісності; він знає, що на нього чекає в майбутньому, але не поступається своїми ідеалами.

(48-60) Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою, застиг­лою, а постійно розвивалася, ускладнювалася. Есхіл уперше вводить прийоми, що стали надбанням драматургії нових часів. Зокрема, він перший використав формулу трагічного мовчання, пісні хору в його трагедіях часто створюють ат­мосферу жаху на сцені, тобто чекання чогось страшного і неминучого. Поет по­чав вживати прийоми контрасту, трагічної іронії. Він уміло використовував про­роцтва і віщування, щоб заново створювати напруження на сцені, викликати жах у глядачів. Його мова сповнена архаїзмів і новотворів, епічних порівнянь, пое­тичних епітетів, яскравих метафор, внутрішніх рим і звукопису. Крім того, вва­жається, що Есхіл уперше запровадив у театрі декорації, мальовані маски з вира­зом трагічних настроїв людини, а також котурни.

За стильовими ознаками текст є                            

Батько трагедії

(1-7) Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, нази­вають «батьком трагедії». Відомостей про славетного драматурга збереглось дуже мало. Він походив з аристократичної родини, брав участь у бурхливому політич­ному житті Греції, був учасником греко-перських воєн. Есхіл написав понад 90 п'єс, проте до нас дійшло лише 7 трагедій («Плакальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») і деякі уривки. У змаганнях трагедіографів Есхіл здобув 13 перемог.

(8-12) Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них порушуються проблеми правди, обов'язкового покарання злочинця за пролиту кров, родової пОмсти і прокляття, яке тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повста­ють проти тиранів.

(13-23) Найвеличнішою трагедією Есхіла є «Прометей закутий», що входи­ла до трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частини до нас дійшли тільки невеликі уривки. Для сюжету п'єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напина­ти вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати титана до Ка­вказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував Йому печінку, яка щоночі відростала для нових катувань.

(24-34) Створений поетом образ Прометея вражає могутніми пристрастями і думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням поступа­льної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі, підготовле­ної безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і кмітливість, пись­менність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, який невинно страждає за все те доб­ре, що приніс людям. У його титанічних рисах відчувається прагнення поета по­казати невичерпні можливості людини, яка, підкорюючи природу, самоствер-джується як особистість.

(35-42) Шляхетний і непохитний Прометей протистоїть брутальній і жорс­токій Владі, підступному прислужникові богів Гермесу, самому Зевсові. Зевс-тиран жодного разу не з'являється на сцені, але його присутність відчувається 270 повсякчасно — і у викривальних промовах Прометея, і у словах заляканих Оке-анід, і в стражданнях нещасної Іо (за те, що її покохав Зевс, ревнива Гера перет­ворила її на корову, переслідувану злим ґедзем). Есхіл першим увів у трагедію прийом контрасту — великодушний Прометей протиставляється безжальному і жорстокому Зевсові.

(43-47) Своєю трагедією Есхіл порушував болючі питання своєї доби. Він підкреслював, що бурхливий розвиток афінської культури, піднесення філософ­ської думки протистоїть дикому варварству минулих епох. Його Прометей — символ нескореності духу, безкомпромісності; він знає, що на нього чекає в майбутньому, але не поступається своїми ідеалами.

(48-60) Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою, застиг­лою, а постійно розвивалася, ускладнювалася. Есхіл уперше вводить прийоми, що стали надбанням драматургії нових часів. Зокрема, він перший використав формулу трагічного мовчання, пісні хору в його трагедіях часто створюють ат­мосферу жаху на сцені, тобто чекання чогось страшного і неминучого. Поет по­чав вживати прийоми контрасту, трагічної іронії. Він уміло використовував про­роцтва і віщування, щоб заново створювати напруження на сцені, викликати жах у глядачів. Його мова сповнена архаїзмів і новотворів, епічних порівнянь, пое­тичних епітетів, яскравих метафор, внутрішніх рим і звукопису. Крім того, вва­жається, що Есхіл уперше запровадив у театрі декорації, мальовані маски з вира­зом трагічних настроїв людини, а також котурни.

За типом мовлення текст є

Батько трагедії

(1-7) Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, нази­вають «батьком трагедії». Відомостей про славетного драматурга збереглось дуже мало. Він походив з аристократичної родини, брав участь у бурхливому політич­ному житті Греції, був учасником греко-перських воєн. Есхіл написав понад 90 п'єс, проте до нас дійшло лише 7 трагедій («Плакальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») і деякі уривки. У змаганнях трагедіографів Есхіл здобув 13 перемог.

(8-12) Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них порушуються проблеми правди, обов'язкового покарання злочинця за пролиту кров, родової пОмсти і прокляття, яке тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повста­ють проти тиранів.

(13-23) Найвеличнішою трагедією Есхіла є «Прометей закутий», що входи­ла до трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частини до нас дійшли тільки невеликі уривки. Для сюжету п'єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напина­ти вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати титана до Ка­вказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував Йому печінку, яка щоночі відростала для нових катувань.

(24-34) Створений поетом образ Прометея вражає могутніми пристрастями і думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням поступа­льної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі, підготовле­ної безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і кмітливість, пись­менність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, який невинно страждає за все те доб­ре, що приніс людям. У його титанічних рисах відчувається прагнення поета по­казати невичерпні можливості людини, яка, підкорюючи природу, самоствер-джується як особистість.

(35-42) Шляхетний і непохитний Прометей протистоїть брутальній і жорс­токій Владі, підступному прислужникові богів Гермесу, самому Зевсові. Зевс-тиран жодного разу не з'являється на сцені, але його присутність відчувається 270 повсякчасно — і у викривальних промовах Прометея, і у словах заляканих Оке-анід, і в стражданнях нещасної Іо (за те, що її покохав Зевс, ревнива Гера перет­ворила її на корову, переслідувану злим ґедзем). Есхіл першим увів у трагедію прийом контрасту — великодушний Прометей протиставляється безжальному і жорстокому Зевсові.

(43-47) Своєю трагедією Есхіл порушував болючі питання своєї доби. Він підкреслював, що бурхливий розвиток афінської культури, піднесення філософ­ської думки протистоїть дикому варварству минулих епох. Його Прометей — символ нескореності духу, безкомпромісності; він знає, що на нього чекає в майбутньому, але не поступається своїми ідеалами.

(48-60) Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою, застиг­лою, а постійно розвивалася, ускладнювалася. Есхіл уперше вводить прийоми, що стали надбанням драматургії нових часів. Зокрема, він перший використав формулу трагічного мовчання, пісні хору в його трагедіях часто створюють ат­мосферу жаху на сцені, тобто чекання чогось страшного і неминучого. Поет по­чав вживати прийоми контрасту, трагічної іронії. Він уміло використовував про­роцтва і віщування, щоб заново створювати напруження на сцені, викликати жах у глядачів. Його мова сповнена архаїзмів і новотворів, епічних порівнянь, пое­тичних епітетів, яскравих метафор, внутрішніх рим і звукопису. Крім того, вва­жається, що Есхіл уперше запровадив у театрі декорації, мальовані маски з вира­зом трагічних настроїв людини, а також котурни.

У своїх трагедіях Есхіл прославляв

Батько трагедії

(1-7) Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, нази­вають «батьком трагедії». Відомостей про славетного драматурга збереглось дуже мало. Він походив з аристократичної родини, брав участь у бурхливому політич­ному житті Греції, був учасником греко-перських воєн. Есхіл написав понад 90 п'єс, проте до нас дійшло лише 7 трагедій («Плакальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») і деякі уривки. У змаганнях трагедіографів Есхіл здобув 13 перемог.

(8-12) Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них порушуються проблеми правди, обов'язкового покарання злочинця за пролиту кров, родової пОмсти і прокляття, яке тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повста­ють проти тиранів.

(13-23) Найвеличнішою трагедією Есхіла є «Прометей закутий», що входи­ла до трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частини до нас дійшли тільки невеликі уривки. Для сюжету п'єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напина­ти вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати титана до Ка­вказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував Йому печінку, яка щоночі відростала для нових катувань.

(24-34) Створений поетом образ Прометея вражає могутніми пристрастями і думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням поступа­льної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі, підготовле­ної безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і кмітливість, пись­менність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, який невинно страждає за все те доб­ре, що приніс людям. У його титанічних рисах відчувається прагнення поета по­казати невичерпні можливості людини, яка, підкорюючи природу, самоствер-джується як особистість.

(35-42) Шляхетний і непохитний Прометей протистоїть брутальній і жорс­токій Владі, підступному прислужникові богів Гермесу, самому Зевсові. Зевс-тиран жодного разу не з'являється на сцені, але його присутність відчувається 270 повсякчасно — і у викривальних промовах Прометея, і у словах заляканих Оке-анід, і в стражданнях нещасної Іо (за те, що її покохав Зевс, ревнива Гера перет­ворила її на корову, переслідувану злим ґедзем). Есхіл першим увів у трагедію прийом контрасту — великодушний Прометей протиставляється безжальному і жорстокому Зевсові.

(43-47) Своєю трагедією Есхіл порушував болючі питання своєї доби. Він підкреслював, що бурхливий розвиток афінської культури, піднесення філософ­ської думки протистоїть дикому варварству минулих епох. Його Прометей — символ нескореності духу, безкомпромісності; він знає, що на нього чекає в майбутньому, але не поступається своїми ідеалами.

(48-60) Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою, застиг­лою, а постійно розвивалася, ускладнювалася. Есхіл уперше вводить прийоми, що стали надбанням драматургії нових часів. Зокрема, він перший використав формулу трагічного мовчання, пісні хору в його трагедіях часто створюють ат­мосферу жаху на сцені, тобто чекання чогось страшного і неминучого. Поет по­чав вживати прийоми контрасту, трагічної іронії. Він уміло використовував про­роцтва і віщування, щоб заново створювати напруження на сцені, викликати жах у глядачів. Його мова сповнена архаїзмів і новотворів, епічних порівнянь, пое­тичних епітетів, яскравих метафор, внутрішніх рим і звукопису. Крім того, вва­жається, що Есхіл уперше запровадив у театрі декорації, мальовані маски з вира­зом трагічних настроїв людини, а також котурни.

Вислів «титанічна натура» у сучасній українській мові означає

Батько трагедії

(1-7) Есхіла, одного з найвидатніших давньогрецьких трагедіографів, нази­вають «батьком трагедії». Відомостей про славетного драматурга збереглось дуже мало. Він походив з аристократичної родини, брав участь у бурхливому політич­ному житті Греції, був учасником греко-перських воєн. Есхіл написав понад 90 п'єс, проте до нас дійшло лише 7 трагедій («Плакальниці», «Перси», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») і деякі уривки. У змаганнях трагедіографів Есхіл здобув 13 перемог.

(8-12) Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них порушуються проблеми правди, обов'язкового покарання злочинця за пролиту кров, родової пОмсти і прокляття, яке тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повста­ють проти тиранів.

(13-23) Найвеличнішою трагедією Есхіла є «Прометей закутий», що входи­ла до трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частини до нас дійшли тільки невеликі уривки. Для сюжету п'єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напина­ти вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати титана до Ка­вказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував Йому печінку, яка щоночі відростала для нових катувань.

(24-34) Створений поетом образ Прометея вражає могутніми пристрастями і думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням поступа­льної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі, підготовле­ної безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і кмітливість, пись­менність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, який невинно страждає за все те доб­ре, що приніс людям. У його титанічних рисах відчувається прагнення поета по­казати невичерпні можливості людини, яка, підкорюючи природу, самоствер-джується як особистість.

(35-42) Шляхетний і непохитний Прометей протистоїть брутальній і жорс­токій Владі, підступному прислужникові богів Гермесу, самому Зевсові. Зевс-тиран жодного разу не з'являється на сцені, але його присутність відчувається 270 повсякчасно — і у викривальних промовах Прометея, і у словах заляканих Оке-анід, і в стражданнях нещасної Іо (за те, що її покохав Зевс, ревнива Гера перет­ворила її на корову, переслідувану злим ґедзем). Есхіл першим увів у трагедію прийом контрасту — великодушний Прометей протиставляється безжальному і жорстокому Зевсові.

(43-47) Своєю трагедією Есхіл порушував болючі питання своєї доби. Він підкреслював, що бурхливий розвиток афінської культури, піднесення філософ­ської думки протистоїть дикому варварству минулих епох. Його Прометей — символ нескореності духу, безкомпромісності; він знає, що на нього чекає в майбутньому, але не поступається своїми ідеалами.

(48-60) Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою, застиг­лою, а постійно розвивалася, ускладнювалася. Есхіл уперше вводить прийоми, що стали надбанням драматургії нових часів. Зокрема, він перший використав формулу трагічного мовчання, пісні хору в його трагедіях часто створюють ат­мосферу жаху на сцені, тобто чекання чогось страшного і неминучого. Поет по­чав вживати прийоми контрасту, трагічної іронії. Він уміло використовував про­роцтва і віщування, щоб заново створювати напруження на сцені, викликати жах у глядачів. Його мова сповнена архаїзмів і новотворів, епічних порівнянь, пое­тичних епітетів, яскравих метафор, внутрішніх рим і звукопису. Крім того, вва­жається, що Есхіл уперше запровадив у театрі декорації, мальовані маски з вира­зом трагічних настроїв людини, а також котурни.

Про значення творчості Есхіла для розвитку давньогрецької трагедії йдеться у рядках