ЗНО 2021. МОВА 31 варіант

НЕ пишеться разом зі словом у реченні

Знак м'якшення на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

Граматично правильно побудовано речення

Префікс С- треба писати в усіх словах рядка

Правильно утворено ім’я по батькові

Закінчення -ИЙ має прикметник у рядку

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Тихий, мальовничий Батурин! (2) Давно минули ті роки, коли був він столицею (Л,л)івобережної України. (3) Звичайне село з білими хатами, колодязями біля воріт, кількома магазинами, що вирізняють (Б,б)атуринський центр — велелюдне перехрестя, звідки розлітаються всі тутешні новини, і де відбуваються найголовніші події. (4) Через паркани на (Б,б)атуринські вулиці нависають сади, вишневі та яблуневі. (5) З левад поза будинками видніються верби — мовби оздоба (П,п)оліського пейзажу. (6) Коло воріт укопані малесенькі лавочки для вечірніх посиденьок. (7) Там, у будинках, очевидно, живуть добрі люди, котрі прагнуть до спілкування, і, отже, лавочки привертають до себе тих, з ким душу хочеться відвести гарного тихого вечора. 

У переносному значенні вжито в тексті виділене слово

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Тихий, мальовничий Батурин! (2) Давно минули ті роки, коли був він столицею (Л,л)івобережної України. (3) Звичайне село з білими хатами, колодязями біля воріт, кількома магазинами, що вирізняють (Б,б)атуринський центр — велелюдне перехрестя, звідки розлітаються всі тутешні новини, і де відбуваються найголовніші події. (4) Через паркани на (Б,б)атуринські вулиці нависають сади, вишневі та яблуневі. (5) З левад поза будинками видніються верби — мовби оздоба (П,п)оліського пейзажу. (6) Коло воріт укопані малесенькі лавочки для вечірніх посиденьок. (7) Там, у будинках, очевидно, живуть добрі люди, котрі прагнуть до спілкування, і, отже, лавочки привертають до себе тих, з ким душу хочеться відвести гарного тихого вечора.

З великої літери пишеться слово зі словосполучення

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Тихий, мальовничий Батурин! (2) Давно минули ті роки, коли був він столицею (Л,л)івобережної України. (3) Звичайне село з білими хатами, колодязями біля воріт, кількома магазинами, що вирізняють (Б,б)атуринський центр — велелюдне перехрестя, звідки розлітаються всі тутешні новини, і де відбуваються найголовніші події. (4) Через паркани на (Б,б)атуринські вулиці нависають сади, вишневі та яблуневі. (5) З левад поза будинками видніються верби — мовби оздоба (П,п)оліського пейзажу. (6) Коло воріт укопані малесенькі лавочки для вечірніх посиденьок. (7) Там, у будинках, очевидно, живуть добрі люди, котрі прагнуть до спілкування, і, отже, лавочки привертають до себе тих, з ким душу хочеться відвести гарного тихого вечора.

Словосполученням є група слів із цього тексту

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Тихий, мальовничий Батурин! (2) Давно минули ті роки, коли був він столицею (Л,л)івобережної України. (3) Звичайне село з білими хатами, колодязями біля воріт, кількома магазинами, що вирізняють (Б,б)атуринський центр — велелюдне перехрестя, звідки розлітаються всі тутешні новини, і де відбуваються найголовніші події. (4) Через паркани на (Б,б)атуринські вулиці нависають сади, вишневі та яблуневі. (5) З левад поза будинками видніються верби — мовби оздоба (П,п)оліського пейзажу. (6) Коло воріт укопані малесенькі лавочки для вечірніх посиденьок. (7) Там, у будинках, очевидно, живуть добрі люди, котрі прагнуть до спілкування, і, отже, лавочки привертають до себе тих, з ким душу хочеться відвести гарного тихого вечора.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Граматично правильне продовження речення «Заперечуючи окремі положення доповіді, …»

Неправильно побудовано словосполучення

У реченні «Вражен(1)е, звичайне людське око не могло не зупинитися на цьому обличчі: довжелезнi вуса й пишна борода, орлин(2)ий нiс, широко поставлен(3)і очі, сажен(4)ий зрiст i широчен(5)i груди — усе це привертало увагу в чоловікові» подвоєння літер відбувається на місці обох цифр

Неправильно утворено форму наказового способу дієслова чистити в рядку

Правильно вказано всі цифри, на місці яких потрібні коми в реченні «Тільки сплющить очі (1) бувало, а руки її враз легшають, стають крильми (2) і вона в радісному переляці підіймаєтьсяпідіймається над хатами, летить понад левадами, роздивляється (3) он діти, прикладаючи руки до очей (4) проводжають її захопленими поглядами, а мати жене до череди корівку, он рибалки витягують бредень зі срібною рибою, а за рікою колосся хилиться до лану (5) і над ним підіймається сонце».

Літера У ставиться в реченні «Вихід оповідань та повістей засвідчив появу (1) українській літературі яскравого й перспективного прозаїка, (2)тім, саме (3) цій ролі йому так і не (4)далося повною мірою реалізувати себе, до того ж, чимало з доробку письменника безслідно (5)трачено» на місці цифри

Граматичну помилку допущено в реченні

Разом пишуться всі прислівники в рядку

Простим є речення (розділові знаки відсутні)

Підкреслена буква позначає той самий звук у всіх словах рядка

Іменниками є всі слова в рядку

Прикметники із суфіксом -ЗЬК- утворюються від іменників рядка

Неправильно вжито прийменник у реченні

З’ясуйте, який вид підрядного речення можна приєднати до поданого головного.

Головне речення                                            Вид підрядного речення

1 … , проте ніколи не запізнюється.      А обставинне наслідку

2 Крізь сльози бачив я, …                         Б обставинне допустове

3 Здоровенний дуб розлігся, …              В означальне

4 … , люди тебе зневажатимуть.            Г обставинне умови

Д з’ясувальне

Доберіть приклади до кожного типу складного речення.

Тип речення                                    

1 складносурядне                          

2 складнопідрядне                        

3 безсполучникове                        

4 складне з різними видами зв’язку                                               

Приклади

А Розумію: це щастя, але, знаєш, воно не мене.

Б Ніч за вікном, та не хочеться спати. 

В Вулиці вже немає, вона була колись. 

Г Користуючись теплом, старі жінки і чоловіки сиділи коло воріт.

Д Мені сниться холодний сон, що навколо вічні льоди, зимовий полон.

З’ясуйте вид поданих односкладних речень.

Вид речення                      Приклад

1 означено-особове        А Голу вівцю не стрижуть.  

2 неозначено-особове   Б По селах святкують обжинки. 

3 узагальнено-особове В Кожній травичці дав дощик напитись.  

4 безособове                     Г Не пиши, на жди і не зови мене.

                                               Д Віяло холодом і гострими пахощами.

Доберіть синоніми до поданих слів.

Слово                                  Синоніми

1 ефемерний                     А легкий, невагомий

2 ефірний                           Б дієвий, результативний

3 ефектний                        В недовговічний, примарний

4 етичний                           Г яскравий, блискучий

Д моральний, вихований

З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). Дослідження (1) вчених доводять, що людину, яка не привчила (2) себе  працювати напружено, (3) долаючи звичку (4) зайвий раз відпочити, чекає обмеженість мислення, відмова від усього творчого.

1            А іменник         

2            Б прикметник 

3            В займенник    

4            Г дієприкметник           

Д дієприслівник 

Більший за самого себе

(1-7) Немає речей менш знаних, ніж речі загальновідомі. Шедеври світової літератури дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця. Кому не відомо, що таке «Дон Кіхот» і хто такий завзятий гідальго Дон Кіхот Ламанчський? Перший-ліпший школяр достеменно з’ясує, що великий Сервантес створив нищівну пародію на відірвані від життя рицарські

романи, а в Рицареві Сумного Образу висміяв людину, яка втратила чуття реальності і силкується повернути назад колесо історії. Відтак вона заслуговує чималої зневаги, і випадають їй гулі й синці, а зовсім не пироги й млинці.

(8-10) Мовляли, що Дон Кіхот пізно народився, втрапив не в свою добу. Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхотами. І що цікаво: чим мізерніший траплявся читач, тим сердечніше він потішався над Дон Кіхотом.

(11) А Байрон чомусь не сміявся: «З усіх повістей це найпечальніша…»

(12-13) А Гайне з дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирульник, і в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

(14) Ідея Дон Кіхота не належить добі Сервантеса, вона загальнолюдська, вічна ідея.

(15-18) Так чи інакше, Дон Кіхот продовжувався у незліченних «диваках», у химерниках та «ідіотах» усіх літератур світу. Більше того, Дон Кіхот продовжується в усе нових і нових поколіннях, які до нього звертаються. І тому сказане про Дон Кіхота Байроном або Достоєвським, Гайне або Ейнштейном сьогодні для нас є не менш важливим, ніж сказане Сервантесом.

(19-23) Хіба не Дон Кіхотами були ті незліченні в світовій історії, котрі ставили свою честь і славу своєї землі вище за добробут і саме життя? Дон Кіхотовим сучасникам його чуття честі і слави здавалися смішними, але ж були на шляхах людства епохи, коли честь і слава подвигали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благородства. «Шукаючи собі честі, а князеві слави…»

(24-26) Недарма Тарас Шевченко, що так гостро відчував і переймався козацькою славою — не останньою серед слав людської історії, — вбачав трагедію в тому, що нащадки козаків забули, що воно таке слава, самопожертва.

(27-33) Відомо, що Дон Кіхот був улюбленою книгою Ейнштейна протягом усього його життя, що друзі вважали його Дон Кіхотом і він сам собі в цьому зізнавався… Ключем для розуміння цієї, на перший погляд, парадоксальної спорідненості можуть бути Ейнштейнові слова: «Моральні якості видатної людини мають більше значення, ніж суто інтелектуальні досягнення». Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс і свою привабливість, поза ними життя не мало радості. А то вже і є донкіхотство. І скільки зворушливих прикладів такого донкіхотства явило Ейнштейнове життя!

(34-39) Однак спорідненість Ейнштейна із Дон Кіхотом не вичерпується етичним максималізмом, адже і науковими відкриттями Ейнштейн зобов’язаний своєму… донкіхотству! Саме в єдиній теорії поля колеги вбачали ознаку його донкіхотства. Не випадково Ейнштейн вважав найбільш науковою якістю людського мислення… фантазію. Так само і Дон Кіхот, котрий дивовижно не бачив і не розумів того, що бачили і розуміли всі, осягнув натомість щось незмірно більше, важливіше і триваліше, що хвилюватиме і надихатиме людство довіку.

(40-42) А заразом усе це і дало право Достоєвському сказати: «Якби скінчилася земля, і спитали б там десь людей: «Чи ви зрозуміли ваше життя на землі і який про нього зробили висновок?» — то людина могла б мовчки подати «Дон Кіхота».

За стильовими ознаками текст є

Більший за самого себе

(1-7) Немає речей менш знаних, ніж речі загальновідомі. Шедеври світової літератури дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця. Кому не відомо, що таке «Дон Кіхот» і хто такий завзятий гідальго Дон Кіхот Ламанчський? Перший-ліпший школяр достеменно з’ясує, що великий Сервантес створив нищівну пародію на відірвані від життя рицарські

романи, а в Рицареві Сумного Образу висміяв людину, яка втратила чуття реальності і силкується повернути назад колесо історії. Відтак вона заслуговує чималої зневаги, і випадають їй гулі й синці, а зовсім не пироги й млинці.

(8-10) Мовляли, що Дон Кіхот пізно народився, втрапив не в свою добу. Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхотами. І що цікаво: чим мізерніший траплявся читач, тим сердечніше він потішався над Дон Кіхотом.

(11) А Байрон чомусь не сміявся: «З усіх повістей це найпечальніша…»

(12-13) А Гайне з дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирульник, і в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

(14) Ідея Дон Кіхота не належить добі Сервантеса, вона загальнолюдська, вічна ідея.

(15-18) Так чи інакше, Дон Кіхот продовжувався у незліченних «диваках», у химерниках та «ідіотах» усіх літератур світу. Більше того, Дон Кіхот продовжується в усе нових і нових поколіннях, які до нього звертаються. І тому сказане про Дон Кіхота Байроном або Достоєвським, Гайне або Ейнштейном сьогодні для нас є не менш важливим, ніж сказане Сервантесом.

(19-23) Хіба не Дон Кіхотами були ті незліченні в світовій історії, котрі ставили свою честь і славу своєї землі вище за добробут і саме життя? Дон Кіхотовим сучасникам його чуття честі і слави здавалися смішними, але ж були на шляхах людства епохи, коли честь і слава подвигали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благородства. «Шукаючи собі честі, а князеві слави…»

(24-26) Недарма Тарас Шевченко, що так гостро відчував і переймався козацькою славою — не останньою серед слав людської історії, — вбачав трагедію в тому, що нащадки козаків забули, що воно таке слава, самопожертва.

(27-33) Відомо, що Дон Кіхот був улюбленою книгою Ейнштейна протягом усього його життя, що друзі вважали його Дон Кіхотом і він сам собі в цьому зізнавався… Ключем для розуміння цієї, на перший погляд, парадоксальної спорідненості можуть бути Ейнштейнові слова: «Моральні якості видатної людини мають більше значення, ніж суто інтелектуальні досягнення». Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс і свою привабливість, поза ними життя не мало радості. А то вже і є донкіхотство. І скільки зворушливих прикладів такого донкіхотства явило Ейнштейнове життя!

(34-39) Однак спорідненість Ейнштейна із Дон Кіхотом не вичерпується етичним максималізмом, адже і науковими відкриттями Ейнштейн зобов’язаний своєму… донкіхотству! Саме в єдиній теорії поля колеги вбачали ознаку його донкіхотства. Не випадково Ейнштейн вважав найбільш науковою якістю людського мислення… фантазію. Так само і Дон Кіхот, котрий дивовижно не бачив і не розумів того, що бачили і розуміли всі, осягнув натомість щось незмірно більше, важливіше і триваліше, що хвилюватиме і надихатиме людство довіку.

(40-42) А заразом усе це і дало право Достоєвському сказати: «Якби скінчилася земля, і спитали б там десь людей: «Чи ви зрозуміли ваше життя на землі і який про нього зробили висновок?» — то людина могла б мовчки подати «Дон Кіхота».

У висловленні «Гайне… в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря» (рядки 12—13) йдеться про Дон Кіхота як людину, яка

Більший за самого себе

(1-7) Немає речей менш знаних, ніж речі загальновідомі. Шедеври світової літератури дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця. Кому не відомо, що таке «Дон Кіхот» і хто такий завзятий гідальго Дон Кіхот Ламанчський? Перший-ліпший школяр достеменно з’ясує, що великий Сервантес створив нищівну пародію на відірвані від життя рицарські

романи, а в Рицареві Сумного Образу висміяв людину, яка втратила чуття реальності і силкується повернути назад колесо історії. Відтак вона заслуговує чималої зневаги, і випадають їй гулі й синці, а зовсім не пироги й млинці.

(8-10) Мовляли, що Дон Кіхот пізно народився, втрапив не в свою добу. Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхотами. І що цікаво: чим мізерніший траплявся читач, тим сердечніше він потішався над Дон Кіхотом.

(11) А Байрон чомусь не сміявся: «З усіх повістей це найпечальніша…»

(12-13) А Гайне з дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирульник, і в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

(14) Ідея Дон Кіхота не належить добі Сервантеса, вона загальнолюдська, вічна ідея.

(15-18) Так чи інакше, Дон Кіхот продовжувався у незліченних «диваках», у химерниках та «ідіотах» усіх літератур світу. Більше того, Дон Кіхот продовжується в усе нових і нових поколіннях, які до нього звертаються. І тому сказане про Дон Кіхота Байроном або Достоєвським, Гайне або Ейнштейном сьогодні для нас є не менш важливим, ніж сказане Сервантесом.

(19-23) Хіба не Дон Кіхотами були ті незліченні в світовій історії, котрі ставили свою честь і славу своєї землі вище за добробут і саме життя? Дон Кіхотовим сучасникам його чуття честі і слави здавалися смішними, але ж були на шляхах людства епохи, коли честь і слава подвигали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благородства. «Шукаючи собі честі, а князеві слави…»

(24-26) Недарма Тарас Шевченко, що так гостро відчував і переймався козацькою славою — не останньою серед слав людської історії, — вбачав трагедію в тому, що нащадки козаків забули, що воно таке слава, самопожертва.

(27-33) Відомо, що Дон Кіхот був улюбленою книгою Ейнштейна протягом усього його життя, що друзі вважали його Дон Кіхотом і він сам собі в цьому зізнавався… Ключем для розуміння цієї, на перший погляд, парадоксальної спорідненості можуть бути Ейнштейнові слова: «Моральні якості видатної людини мають більше значення, ніж суто інтелектуальні досягнення». Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс і свою привабливість, поза ними життя не мало радості. А то вже і є донкіхотство. І скільки зворушливих прикладів такого донкіхотства явило Ейнштейнове життя!

(34-39) Однак спорідненість Ейнштейна із Дон Кіхотом не вичерпується етичним максималізмом, адже і науковими відкриттями Ейнштейн зобов’язаний своєму… донкіхотству! Саме в єдиній теорії поля колеги вбачали ознаку його донкіхотства. Не випадково Ейнштейн вважав найбільш науковою якістю людського мислення… фантазію. Так само і Дон Кіхот, котрий дивовижно не бачив і не розумів того, що бачили і розуміли всі, осягнув натомість щось незмірно більше, важливіше і триваліше, що хвилюватиме і надихатиме людство довіку.

(40-42) А заразом усе це і дало право Достоєвському сказати: «Якби скінчилася земля, і спитали б там десь людей: «Чи ви зрозуміли ваше життя на землі і який про нього зробили висновок?» — то людина могла б мовчки подати «Дон Кіхота».

Значення фразеологізму доходити до серця, ужитого в реченні «Шедеври світової літератури дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця» (рядки 1-2), розкрито в рядку

Більший за самого себе

(1-7) Немає речей менш знаних, ніж речі загальновідомі. Шедеври світової літератури дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця. Кому не відомо, що таке «Дон Кіхот» і хто такий завзятий гідальго Дон Кіхот Ламанчський? Перший-ліпший школяр достеменно з’ясує, що великий Сервантес створив нищівну пародію на відірвані від життя рицарські

романи, а в Рицареві Сумного Образу висміяв людину, яка втратила чуття реальності і силкується повернути назад колесо історії. Відтак вона заслуговує чималої зневаги, і випадають їй гулі й синці, а зовсім не пироги й млинці.

(8-10) Мовляли, що Дон Кіхот пізно народився, втрапив не в свою добу. Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхотами. І що цікаво: чим мізерніший траплявся читач, тим сердечніше він потішався над Дон Кіхотом.

(11) А Байрон чомусь не сміявся: «З усіх повістей це найпечальніша…»

(12-13) А Гайне з дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирульник, і в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

(14) Ідея Дон Кіхота не належить добі Сервантеса, вона загальнолюдська, вічна ідея.

(15-18) Так чи інакше, Дон Кіхот продовжувався у незліченних «диваках», у химерниках та «ідіотах» усіх літератур світу. Більше того, Дон Кіхот продовжується в усе нових і нових поколіннях, які до нього звертаються. І тому сказане про Дон Кіхота Байроном або Достоєвським, Гайне або Ейнштейном сьогодні для нас є не менш важливим, ніж сказане Сервантесом.

(19-23) Хіба не Дон Кіхотами були ті незліченні в світовій історії, котрі ставили свою честь і славу своєї землі вище за добробут і саме життя? Дон Кіхотовим сучасникам його чуття честі і слави здавалися смішними, але ж були на шляхах людства епохи, коли честь і слава подвигали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благородства. «Шукаючи собі честі, а князеві слави…»

(24-26) Недарма Тарас Шевченко, що так гостро відчував і переймався козацькою славою — не останньою серед слав людської історії, — вбачав трагедію в тому, що нащадки козаків забули, що воно таке слава, самопожертва.

(27-33) Відомо, що Дон Кіхот був улюбленою книгою Ейнштейна протягом усього його життя, що друзі вважали його Дон Кіхотом і він сам собі в цьому зізнавався… Ключем для розуміння цієї, на перший погляд, парадоксальної спорідненості можуть бути Ейнштейнові слова: «Моральні якості видатної людини мають більше значення, ніж суто інтелектуальні досягнення». Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс і свою привабливість, поза ними життя не мало радості. А то вже і є донкіхотство. І скільки зворушливих прикладів такого донкіхотства явило Ейнштейнове життя!

(34-39) Однак спорідненість Ейнштейна із Дон Кіхотом не вичерпується етичним максималізмом, адже і науковими відкриттями Ейнштейн зобов’язаний своєму… донкіхотству! Саме в єдиній теорії поля колеги вбачали ознаку його донкіхотства. Не випадково Ейнштейн вважав найбільш науковою якістю людського мислення… фантазію. Так само і Дон Кіхот, котрий дивовижно не бачив і не розумів того, що бачили і розуміли всі, осягнув натомість щось незмірно більше, важливіше і триваліше, що хвилюватиме і надихатиме людство довіку.

(40-42) А заразом усе це і дало право Достоєвському сказати: «Якби скінчилася земля, і спитали б там десь людей: «Чи ви зрозуміли ваше життя на землі і який про нього зробили висновок?» — то людина могла б мовчки подати «Дон Кіхота».

Донкіхотством НЕ можна вважати готовність

Більший за самого себе

(1-7) Немає речей менш знаних, ніж речі загальновідомі. Шедеври світової літератури дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця. Кому не відомо, що таке «Дон Кіхот» і хто такий завзятий гідальго Дон Кіхот Ламанчський? Перший-ліпший школяр достеменно з’ясує, що великий Сервантес створив нищівну пародію на відірвані від життя рицарські

романи, а в Рицареві Сумного Образу висміяв людину, яка втратила чуття реальності і силкується повернути назад колесо історії. Відтак вона заслуговує чималої зневаги, і випадають їй гулі й синці, а зовсім не пироги й млинці.

(8-10) Мовляли, що Дон Кіхот пізно народився, втрапив не в свою добу. Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхотами. І що цікаво: чим мізерніший траплявся читач, тим сердечніше він потішався над Дон Кіхотом.

(11) А Байрон чомусь не сміявся: «З усіх повістей це найпечальніша…»

(12-13) А Гайне з дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирульник, і в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

(14) Ідея Дон Кіхота не належить добі Сервантеса, вона загальнолюдська, вічна ідея.

(15-18) Так чи інакше, Дон Кіхот продовжувався у незліченних «диваках», у химерниках та «ідіотах» усіх літератур світу. Більше того, Дон Кіхот продовжується в усе нових і нових поколіннях, які до нього звертаються. І тому сказане про Дон Кіхота Байроном або Достоєвським, Гайне або Ейнштейном сьогодні для нас є не менш важливим, ніж сказане Сервантесом.

(19-23) Хіба не Дон Кіхотами були ті незліченні в світовій історії, котрі ставили свою честь і славу своєї землі вище за добробут і саме життя? Дон Кіхотовим сучасникам його чуття честі і слави здавалися смішними, але ж були на шляхах людства епохи, коли честь і слава подвигали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благородства. «Шукаючи собі честі, а князеві слави…»

(24-26) Недарма Тарас Шевченко, що так гостро відчував і переймався козацькою славою — не останньою серед слав людської історії, — вбачав трагедію в тому, що нащадки козаків забули, що воно таке слава, самопожертва.

(27-33) Відомо, що Дон Кіхот був улюбленою книгою Ейнштейна протягом усього його життя, що друзі вважали його Дон Кіхотом і він сам собі в цьому зізнавався… Ключем для розуміння цієї, на перший погляд, парадоксальної спорідненості можуть бути Ейнштейнові слова: «Моральні якості видатної людини мають більше значення, ніж суто інтелектуальні досягнення». Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс і свою привабливість, поза ними життя не мало радості. А то вже і є донкіхотство. І скільки зворушливих прикладів такого донкіхотства явило Ейнштейнове життя!

(34-39) Однак спорідненість Ейнштейна із Дон Кіхотом не вичерпується етичним максималізмом, адже і науковими відкриттями Ейнштейн зобов’язаний своєму… донкіхотству! Саме в єдиній теорії поля колеги вбачали ознаку його донкіхотства. Не випадково Ейнштейн вважав найбільш науковою якістю людського мислення… фантазію. Так само і Дон Кіхот, котрий дивовижно не бачив і не розумів того, що бачили і розуміли всі, осягнув натомість щось незмірно більше, важливіше і триваліше, що хвилюватиме і надихатиме людство довіку.

(40-42) А заразом усе це і дало право Достоєвському сказати: «Якби скінчилася земля, і спитали б там десь людей: «Чи ви зрозуміли ваше життя на землі і який про нього зробили висновок?» — то людина могла б мовчки подати «Дон Кіхота».

Наведені в тексті приклади з життя історичних особистостей створюють образ читача