ЗНО 2021. МОВА 32 варіант

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Українські легенди охоплюють і пернате царство. (2) Вони розповідають про курей, качок, гусей, голубів, павича. (3) Крик півня на світанку відганяє від хати … (4) У хвості півень має особливу «ангельську» пір’їну. (5) Саме вона й будить його вранці. (6) Особливими властивостями народна уява наділила півня. (7) Він нібито приносить щастя, охороняє худобу. (8) Вдавнину чумаки брали з собою півня, як надійний оберіг від усього лихого. (9) За повір’ям, червоний півень відкривав людям.

Однорідними членами ускладнені речення

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Українські легенди охоплюють і пернате царство. (2) Вони розповідають про курей, качок, гусей, голубів, павича. (3) Крик півня на світанку відганяє від хати … (4) У хвості півень має особливу «ангельську» пір’їну. (5) Саме вона й будить його вранці. (6) Особливими властивостями народна уява наділила півня. (7) Він нібито приносить щастя, охороняє худобу. (8) Вдавнину чумаки брали з собою півня, як надійний оберіг від усього лихого. (9) За повір’ям, червоний півень відкривав людям.

Вставне слово містить речення

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Українські легенди охоплюють і пернате царство. (2) Вони розповідають про курей, качок, гусей, голубів, павича. (3) Крик півня на світанку відганяє від хати … (4) У хвості півень має особливу «ангельську» пір’їну. (5) Саме вона й будить його вранці. (6) Особливими властивостями народна уява наділила півня. (7) Він нібито приносить щастя, охороняє худобу. (8) Вдавнину чумаки брали з собою півня, як надійний оберіг від усього лихого. (9) За повір’ям, червоний півень відкривав людям.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Українські легенди охоплюють і пернате царство. (2) Вони розповідають про курей, качок, гусей, голубів, павича. (3) Крик півня на світанку відганяє від хати … (4) У хвості півень має особливу «ангельську» пір’їну. (5) Саме вона й будить його вранці. (6) Особливими властивостями народна уява наділила півня. (7) Він нібито приносить щастя, охороняє худобу. (8) Вдавнину чумаки брали з собою півня, як надійний оберіг від усього лихого. (9) За повір’ям, червоний півень відкривав людям.

Неправильно написано слово

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Українські легенди охоплюють і пернате царство. (2) Вони розповідають про курей, качок, гусей, голубів, павича. (3) Крик півня на світанку відганяє від хати … (4) У хвості півень має особливу «ангельську» пір’їну. (5) Саме вона й будить його вранці. (6) Особливими властивостями народна уява наділила півня. (7) Він нібито приносить щастя, охороняє худобу. (8) Вдавнину чумаки брали з собою півня, як надійний оберіг від усього лихого. (9) За повір’ям, червоний півень відкривав людям.

У третьому реченні пропущено за змістом слово

Неправильно вжито прийменник у словосполученні

Граматично правильне речення утвориться, якщо до фрагмента «Переглянувши фільм …» додати

Знак м’якшення пишеться в усіх числівниках у рядку

Фразеологізмами є всі вислови, ОКРІМ

Неправильно наголошено слово в рядку

Усі слова написано правильно в рядку

Літеру е в корені треба писати в усіх словах рядка

НЕПРАВИЛЬНО побудовано речення

Правильно узгоджений числівник з іменником у реченні

Форми ступенів порівняння прикметників ПРАВИЛЬНО утворено в рядку

Правильно утворено всі імена по батькові в рядку

Правильно утворені дієслівні форми в рядку

Граматично правильно утворене словосполучення

Вставні конструкції правильно виділено в реченні

Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка

Прочитайте текст Майте на увазі (1), Дейл Карнегі (2), усесвітньо відомий психолог (3), пропонує простий спосіб стати найкращим співрозмовником (4): заохочуючи інших розповісти про себе (5), будь уважним слухачем від початку до кінця бесіди (6), бо людей значно більше цікавлять власні проблеми.

НЕПРАВИЛЬНИМ є пояснення вживання розділових знаків у рядку

Правильно розставлено розділові знаки в реченні

Правильно побудовано речення з непрямою мовою в рядку

Приєднайте до частини «Уже давно зайшло сонце, …» запропоновані варіанти і з’ясуйте тип складного речення

1 мети                                 А …щоб дати нашій землі відпочити.

2 причини                        Б … прикриваючи тінню місто.

3 складносурядне          В … хоча ще видно його золотий захід.

4 сдопусту                         Г … тому що місяць позолотив дерева.

                                              Д … а місяць на небі позбирав зорі.

Доберіть до фразеологізмів антоніми

1 садовити на покуті                   А давати прочухана

2 зживати зі світу                           Б як свиня на коня

3 як дві краплі води                     В вибивати із сідла

4 ні пари з вуст                               Г розпустити язика

                                                              Д давати зелену вулицю

Установіть відповідність.

Відокремлений член Приклад

1 обставина      А Не оравши й не сіявши, не будеш хліба їсти.

2 додаток           Б О земле втрачена, явися!

3 означення      В Новела, на відміну від оповідання, більш напружена.

4 прикладка      Г Василь, міцний чоловік, нагадував казкового богатиря.

Д Жах, німий, холодний, до світанку гримів на ґанку. 

Установіть відповідність

Член речення                      

1 підмет                    

2 присудок               

3 означення             

4 додаток                 

Приклад (виділене слово)

А Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.

Б Талант малювати має не кожна людина.

В Поважати людину — це ж ціла наука, наука душі.

Г Батька попросили оновити старий сценарій.

Д По-справжньому починають цінувати життя після тридцяти. 

Визначте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (1) Оббігши тричі круг саги, круг непорушного (2) Ягорового капелюха в осоці, повертається (3) додому студент; Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, як і раніш, ніким (4) не торкана.

1            А прикметник                 

2            Б дієприкметник           

3            В прислівник                  

4            Г дієприслівник             

Д частка

Що таке Україна?

(1-4) Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомо­нить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам'ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, всюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

(5-11) Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й да­леко простятся він — на тисячі дві верстов вздовж, близько однієї — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по дале­кий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря.

(12-27) Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Кар­патами багате на сіль і нафту Підгір'я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Хол­мом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мо-зирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Под шля з Тернополем, Кам'янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх ко­зацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина.

(28-32) Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитись на славу, і дивувався б цілий світ, як то щасливо живеться українському народові.

(33-40) Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багат­ствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров'ю, його хлібом, худобою, його лісом і паскою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров'ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужи­ну шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан (зі статті С. Рудницького «Чому ми хочемо самостійної України» (1916р.)

За стильовими ознаками текст є

Що таке Україна?

(1-4) Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомо­нить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам'ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, всюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

(5-11) Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й да­леко простятся він — на тисячі дві верстов вздовж, близько однієї — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по дале­кий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря.

(12-27) Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Кар­патами багате на сіль і нафту Підгір'я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Хол­мом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мо-зирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Под шля з Тернополем, Кам'янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх ко­зацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина.

(28-32) Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитись на славу, і дивувався б цілий світ, як то щасливо живеться українському народові.

(33-40) Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багат­ствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров'ю, його хлібом, худобою, його лісом і паскою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров'ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужи­ну шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан (зі статті С. Рудницького «Чому ми хочемо самостійної України» (1916р.)

Речення «А український народ останню, кров 'ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужину шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан» виконує роль

Що таке Україна?

(1-4) Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомо­нить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам'ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, всюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

(5-11) Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й да­леко простятся він — на тисячі дві верстов вздовж, близько однієї — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по дале­кий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря.

(12-27) Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Кар­патами багате на сіль і нафту Підгір'я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Хол­мом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мо-зирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Под шля з Тернополем, Кам'янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх ко­зацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина.

(28-32) Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитись на славу, і дивувався б цілий світ, як то щасливо живеться українському народові.

(33-40) Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багат­ствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров'ю, його хлібом, худобою, його лісом і паскою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров'ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужи­ну шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан (зі статті С. Рудницького «Чому ми хочемо самостійної України» (1916р.)

Україна, за текстом, простягається

Що таке Україна?

(1-4) Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомо­нить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам'ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, всюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

(5-11) Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й да­леко простятся він — на тисячі дві верстов вздовж, близько однієї — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по дале­кий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря.

(12-27) Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Кар­патами багате на сіль і нафту Підгір'я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Хол­мом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мо-зирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Под шля з Тернополем, Кам'янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх ко­зацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина.

(28-32) Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитись на славу, і дивувався б цілий світ, як то щасливо живеться українському народові.

(33-40) Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багат­ствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров'ю, його хлібом, худобою, його лісом і паскою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров'ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужи­ну шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан (зі статті С. Рудницького «Чому ми хочемо самостійної України» (1916р.)

Що С.Рудницький називає Україною?

Що таке Україна?

(1-4) Україна — це земля, де живуть українці. Вона є всюди там, де гомо­нить наша рідна українська мова й пісня, всюди там, де люди пам'ятають про спільну минулу долю й недолю, всюди там, де люди бережуть давній український звичай, всюди там, де люди хочуть свобідного українського життя.

(5-11) Україна — це великий, багатий і славний колись край. Широко й да­леко простятся він — на тисячі дві верстов вздовж, близько однієї — впоперек. Від швидкої річки Попраду і болотяного Вепру простягається Україна по дале­кий, рудими степами оточений Каспій, від гарячого угорського низу й лісових верхів Карпат аж поза рибний Дін, від темних борів Біловезької Пущі аж по вічно кригою скутий Кавказ, від бездонних боліт Полісся до сонячних берегів Чорного моря.

(12-27) Багато-багато в Україні земель, міст, містечок, сіл. Є в Карпатських горах згорена Лемківщина, бідна Бойківщина і бадьора Гуцульщина; є під Кар­патами багате на сіль і нафту Підгір'я, де лежать старі українські княжі міста Перемишль і Галич; є Розточчя зі славним Львовом, нещасна Холмщина з Хол­мом; є лісове Підлясся з міцним Берестом, є болотяне Полісся з Пинськом і Мо-зирем; є стара Волинь з Володимиром і Кременцем, Луцьком і Житомиром; є родюче Под шля з Тернополем, Кам'янцем і Могилевом; є багата на садовину Бесарабія; є вкрита старими городищами й могилами Київщина з золотоверхим Києвом, гетьманським Чигирином та святою кожному з нас Тарасовою могилою коло Канева; є Чернігівщина, Полтавщина й Харківщина з безліччю давніх ко­зацьких міст; є Донеччина з великими шахтами вугля й заліза; є Слобожанщина, що сягла аж за Дін під Курськ та Воронеж; є давня запорізька земля у Херсонщині, Катеринославщині й Таврії, де на місцях давньої Запорізької Січі «мудрий німець картопельку садить», а над морем розсілись міста Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог, Ростов; є й татарський колись Крим і підкавказька козацька Кубанщина, Чорноморія й Ставропільщина.

(28-32) Хто перелічить ті міста, містечка, села, слободи, хутори! Хто про них усіх докладно розкаже! Грубезної книги на це треба й не одної! Велика Україна, у півтора рази більше Німеччини або Франції, на третину більше Англії. Та й куди багатша! Було б де розжитись на славу, і дивувався б цілий світ, як то щасливо живеться українському народові.

(33-40) Правда! Та й тепер дивується весь світ, але лиш українській неволі, українським злидням! Бо сидить український народ на ланах родючих, на багат­ствах великих, над величними суднохідними ріками й морями, над великими торгівельними шляхами. Та й що йому з того? Від віків різні чужинці пасуться його потом і кров'ю, його хлібом, худобою, його лісом і паскою, його вугіллям і залізом. А український народ останню, кров'ю прикипілу сорочку для них з плеча здіймає, останню ложку страви їм віддає, сам з голоду й холоду гине або йде в далеку чужи­ну шукати долі: в Канаду, Бразилію, Сибір, Туркестан (зі статті С. Рудницького «Чому ми хочемо самостійної України» (1916р.)

У чому полягає причина такого становища українського народу?