Звертання.

Ой дівчино шумить гай.

Ганнусю рибко душко любко рятуй мене моя голубко!

Рідна мати моя ти ночей не доспала…

Глянь моя рибонько срібною хвилею стелиться полем туман.

Україно ти назавжди в моєму серці.

Мамо ти мені вибач що я став дорослий…

О земле втрачена явися!

Ой дівчино чия ти?

«І мертвим, і живим, і ненародженим…»

«Думи мої, думи мої»

«Заворожи мені, волхве!»

«Добрий вечір тобі, пане господарю!»

«Чого являєшся мені у сні?»

«Любіть Україну!»

«Ти знаєш, що ти - людина…»

«О слово рідне! Орле скутий!»

A. А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко).

Б. На горбочку мак в шапці як козак (Г. Черінь).

B. Місяць козацьке сонце (Нар. творчість).

Г. Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка (Нар. творчість).

A. Усе навколо казкою здається (Б. Остапенко)

Б. То як вам земляки живеться? (В. Дворецька).

B. Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться (Н. Забіла).

Г. Будьте з рідними ніжні й ласкаві (М. Луків).

A. є головними членами речення;

Б. є другорядними членами речення;

B. не є членами речення;

Г. можуть бути і головними, і другорядними членами речення.

Не тривожся зовсім моя, пташино   

Мене, ти, дубе отінив, як хмара.

А ти голубе, співай на калині 

Ні, не бійся, Тоню, гроза вже минає

Учора син прийшов з-під Берестечка 

Молюся нашій Пресвятій Покрові

Сину мій Тимоше то ж був не наказ

Чумак іде та й голову хилить

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? 

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала? 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

Україно ти назавжди в моєму серці.

Мамо ти мені вибач що я став дорослий…

О земле втрачена явися!

Ой дівчино чия ти?

слово або словосполучення слів, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець.

слова, які граматично не пов‘язані із членами речення і виражають ставлення мовця до висловлюваного.

слова, які не входять до структури речення (не є членами речення й не відповідають на питання, поставлені від членів речення), виражають ставлення мовця до повідомлюваного.

слово або група слів, що називають особу, а іноді - неживий предмет, до якого звертається мовець.