Звертання

Звертання - це слово або група слів, що називають особу, а іноді -неживий предмет, до якого звертається мовець.

Найчастіше звертання виражаємо іменником у формі називного відмінку.

Звертання не виступають членами речення.

На письмі звертання виділяємо комами.

Любов до тебе Україно найкращий в світі оберіг.

Люблю тебе моя ти пісне тобі я дякую за все.

Моя Полтаво ти благословенна минулим і майбутнім у віках.

Слухай дорога Лілі я прочитаю тобі вірші.

Ой летіть вітри буйні зашуміть калиновим гіллям край вікна.

Краю рідний цвіти!

І шлях святинь твоїх Славуто тернами весь позаростав!

Через тумани лихі, через великеє горе ти світ мені моя зоре.

І ти людино в себе у ногах побачиш постать гордої природи.

Грай моя пісне як вітер сей грає.

Линьте ж дні, котіться весни до мети.

Шуми вітре на ліси, на гори.

Хай милі друзі вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній.

Я люблю тебе поле простір твій, широчінь...

Спасибі вам добрі люди!

Не печальте очі ви берізки голі!

"Знаєш люба племінничко - мовила нарешті Сніжана, - ходімо погуляємо!"

О краю мій в ті грізні зими завжди з тобою ми були.

Спасибі тобі друже що ти думок моїх не відцуравсь.

Тобі кохана й проліска не треба. Вони цвітуть під віями у тебе.

Журавлина пісне, кетяже калини, пломеніть вам вічно в серці України.

Красо України Подолля! Розкинулось мило, недбало!

Добридень, квітень, повелитель квіту.

Понеси мене на крилах, радосте моя.

Ірино Петрівно, зачиніть, будь ласка, двері.

Вельмишановне зібрання, погляньте на екран.

Пан Президенте, прошу дати відповідь.

Колего Дмитре, принесіть звіт за березень.

Спасибі, вам дядечку, що хоч трохи душу одвели.

Гей, ви грізні чорні хмари! Я на вас збираю чари...

Який, ти світе, теплий і широкий!

Щоб вам, мої рідні, щасливо вік звікувати...

Дай, боже, народу та многая, многая літа

Орися ж ти моя ниво, долом та горою!

Не покидай мене, моя дитино, і отчого подвір'я джерело.

Іди, іди, мій синочку, та не забаряйся.

ти моя зоре

моя зоре

зоре

ти моя

вам добрі люди

добрі люди

люди

вам