Звертання

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов!

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним пів світу обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці - і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Дивись же на мене, сонце, і засмали мою душу.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні.

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся, природо, не крийся, що, ти, в тузі за літом, у тузі.

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... не виходять мені з голови.

... зігрійте мою душу охололу

Понеси мене на крилах, радосте моя.

Слово – моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє.

Трудися, душе, гнівайся й люби.

Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії.

1

2

3

4

З сумкою, обережніше там.

Ей, в кепці, ви будете виходити?

Юначе, дозвольте пройти.

Серединка, потісніться.

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля?