Звертання.

Будь майстром, поете, художником у справі, яку ти справді любиш.

Народе мій, до тебе я ще верну…

Перший, починай!

Ох, сестричко, як мені тяжко без тебе

Так ніхто не кохав! 

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Хто ти мрія чи сон?

О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

Неозорі поля, покриті хлібами, лежали навколо мене .

О пісня вкраїнська! Дзвінка, невмируща, ти мука і радість, ти гнів і любов!

О мій народе, Прометея ти маєш душу мо­лоду

Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш?

Сину мій Тимоше то ж був наказ.

Я не тебе люблю о ні моя хистка леліє.

Зласкався доле над моїм народом.

Поклін тобі моя зів’яла квітко невідступна мріє!.

Ой біжи біжи досадо не вертай до хати не пущу тебе колиску синову гойдати

Можна все на світі вибирати сину вибрати не можна тільки Батьківщину. 

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії. 

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Гале, Марію, пані Тетяно 

Людмило, зима, поле 

Україно, хлопче, козаче 

Наталіє, матусю, донечка