Звертання

найменшу одиницю людського спілкування;

слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються;

головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні;

мелодійний лад вимови.

головні та другорядні;

повні та неповні;

поширені та непоширені;

прості та складні.

Звертання не буває членом речення;

вставні слова ніколи не виділяються комами;

у складному реченні вживаются усі розділові знаки, крім коми;

речення, що не містять звертання чи вставні слова, називають ускладненими.

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти  ставтеся дбайливо, до природи!

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви свтали.

Мамо, матінка, матуся, я до тебе пригорнуся.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Дайте мені вітер море сонце хай відчую волю!

Червоне сонце повільно ховалося за обрій...

Я звертаюсь до тебе сонце як до живої істоти.

Намалюю тобі сонце траву річку щоб не забував дитинства

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко!

Молодий козаче, чого зажурився?

Хапай, Петре, поки тепле!

а)підмет

б)додаток

в)обставина

г)звертання

бабуся

бабусі

бабусю

бабусе