Звертання, вставні слова

Без мови рідної повірте, важко жить.

Либонь, запізно зрозумів я, що слово треба берегти.

І здається, тисяча світів слухає співучу Україну.

Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном.

Буває, часом сліпну від краси.

Хто, може, випити Дніпро?

На думку Григорія Сковороди, духовне відродження людей автоматично призведе до злагоди в суспільстві.

Життя відомо, наймудріший вчитель.

На жаль, не все збувається, але я не тужу.

Я для тебе горів, український народе, тільки, мабуть, не дуже яскраво горів.

Все упованіє моє на тебе мій пресвітлий раю на милосердіє твоє.

Пливе Десна Довженкова ріка.

Синам розкажуть мрійні матері як ми ішли із думою новою нових часів нові каменярі.

Обличчя вмию хліб і сіль знайду візьму пораду стриману і строгу.

Вулиця наша насправді вузенька.

До речі словом "канікули" називають сьогодні й перерву в роботі Верховної Ради України.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.

Отже немає нічого недосяжного.

Найчастіше веселку ототожнюють з велетенським змієм.

Що таке по-вашому життя? 

Хтось на радість людям викопав криницю.

Щось насправді чудне відбулося.

На щастя і любов я маю право.

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолано Роксолано твоє ім’я мов дзвін.

Прощай прощай чужа моя людино.

Слово чому ти не твердая криця Що серед бою так ясно іскриться?

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

.Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Певно руїну та буря зробила?

Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

підметом

не є членом речення

додатком

означенням

Дівчино рибчино не плач не ридай!

Хотів би я мамо веселі пісні співати й сміятись, як діти .

Це ти моя зоряна батьківська хато зринаєш сьогодні вві сні .

Буває часом сліпну від краси

Отже міс Феллоуз, перш ніж ми рушимо далі — ви залишаєтесь на роботі?

Чи може робота над рекламою загострить мою неприязнь до натовпів?

Мені звичайно завжди доводиться переконувати людей не брати зразків

Здалеку видно плесо річки

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості.

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі. 

Чигирин, здається, глянув не в очі, а в душу.

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

Ну а ви, я бачу, здружилися.

Тепер довкола було досить голо і сумно. 

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста.

У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.